в означеннях
Тлумачення, значення слова «Половник»:

ПОЛО́ВНИК, а, чол. Місце, куди зсипають полову; засік для полови. Треба було повитрясати приколотки, поскладати їх на купу, попідмітати вимолочене зерно, повиносити трину до половника (Іван Франко, III, 1950, 271); Забув ти, як спав бувало по багацьких половниках і обходив панську худобу? (Мирослав Ірчан, II, 1958, 134).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 89.

Коментарі (0)

ПОЛОВНИ́К, а, чол., іст. Феодально залежний селянин, який працював на землі феодала, віддаючи йому половину врожаю. Селяни повинні були віддавати боярам значну частину врожаю (близько половини — через що вони називалися половниками) (Історія СРСР, I, 1956, 65).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 89.

Коментарі (0)