в означеннях
Тлумачення, значення слова «Полик»:

ПО́ЛИК, а, чол. Зменш. до піл. Біля полика, на якому він лежав, сиділа незнайома чорнява молодиця (Яків Баш, Проф. Буйко, 1946, 18); На полику спить старший син Сандер (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 6).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 67.

Коментарі (0)

ПОЛИ́К, а, чол., діал. Верхня частина рукава сорочки. В жіночій сорочці вишивали полики, підопліччя, чохли, поділ (Народна творчість та етнографія, 1, 1966, 55); [Оксана:] Поки паламар збереться ударити в дзвін, то я й полика дошию (Марко Кропивницький, I, 1958, 123); За день Христина встигла стовкти мак і збити олію, роздерти на жорнах миску.. гречки і вишити зо дві квітки на поликах (Михайло Стельмах, I, 1962, 156);
//  Поперечна вишивка на верхній частині рукава сорочки, на кінцях рушника і т. ін. Вишивка на жіночих сорочках розташовувалась на рукавах двома рядами. Верхній ряд — полик — мав ширину 10—15 см (Народна творчість та етнографія, 1, 1963, 87); І писанок, і крашанок, Всього Трохиму надавала [дівчина]. Із поликами рушничок В зелені свята обіцяла (Степан Руданський, Тв., 1959, 63).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 67.

Коментарі (0)