в означеннях
Тлумачення, значення слова «Порох»:

ПОРОХ 1, у, чол.

1. Дрібні тверді частинки, які зависають у повітрі або осідають на поверхні чого-небудь; пил, курява. Якось раз Андрій замітав той покій, що стіни обставлені книжками, й, стираючи порох із столу, зобачив на ньому кілька мідяків (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 446); Погоничі вряди-годи ньокали, поганяючи вкриті потом та порохом коні (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 6); Вітер здійма порохи (Леся Українка, I, 1951, 151); На коні, чорний від пороху, під'їхав чотирнадцятирічний Сашко Половець (Юрій Яновський, II, 1958, 174);  * Образно. [Елеазар:] Ох, я додолу впав, як і святиня,.. І як тепер відбудувати тяжко святиню нашу, так нам тяжко встати із пороху невільницької ганьби (Леся Українка, II, 1951, 145);
//  Найдрібніші частинки чого-небудь, порошкоподібна маса. Павло.. зняв з комина сухого тютюнового бадилля і став дробити його сікачем у вербовому кориті. Ідючий [їдкий] тютюновий порох заповнив усю хатину (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 133); У паровому млині стояв гамір. Літав у повітрі білий густий порох від борошна (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 23).
 Як пороху — дуже багато. — В тій річці пстругів, як пороху (Іван Франко, III, 1950, 430).
Порох сиплеться з кого — те саме, що Порохня сиплеться з кого (див. порохня). [Дідок:] Може, ти й підтопталася, а я ще потанцював би.. [Баба:] Та з тебе ж порох сиплеться! (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 478); Порохом піти — занепасти, зруйнуватися. — Сім'ю свою треба хазяйці так тримати, як мак у жмені: а то розсиплеться усе, порохом піде за вітром (Марко Вовчок, I, 1955, 186); Пороху не давати (не дати) пасти (впасти) на кого — що — дбайливо оберігати, доглядати кого-, що-небудь, ніжно піклуватися про когось; Розпастися (розсипатися, розлетітися і т. ін.) на (у) порох (порохом): а) зруйнуватися. — Цілий замок до підмурівки розсипався на порох (Три золоті слова, 1968, 124); б) зникнути, загинути, пропасти без сліду. Прекрасний Києве на предковічних горах! .. За чорні всі діла Хай вороги твої розсиплються на порох! (Максим Рильський, II, 1960, 221); [Гайдай:] Хіба я знаю, куди іти?.. Де берег мій?.. Тепер його нема. У порох розлетілось все (Олександр Корнійчук, I, 1955, 76); Стерти (зітерти, розтерти) на (у) порох — знищити цілком, зовсім. Хмара.. робилася тяжчою; здавалося,.. тягар упаде на землю і розвалить, розітре все живе на порох (Іван Франко, IV, 1950, 339); [2-й з прохачів:] Ти б їх скрутив, тих вражих монтанівців, стер би в порох! (Леся Українка, II, 1951, 492); [Варпеховський:] Та я тебе зараз же на порох зітру! (Іван Кочерга, II, 1956, 496); Ми всіх катів зітрем на порох, Повстань же, військо трударів! (Пісні.., II, 1956, 293); У (в) порох топтати — зневажати, паплюжити. В порох топчуть те, що мені святе, — А недоля й тьма все росте й росте (Іван Франко, XIII, 1954, 235); Як порох у оці — про кого-небудь, хто дошкуляє, пабридає, завдає прикрощів своєю присутністю. Так любить, як порох у оці (Номис, 1864, № 5076).

2. перен. Що-небудь не варте уваги, таке, що не має справжньої цінності й значення. Слова солодкі, — та хотів Я б поцілунків замість слів.. А слово?.. слово — порох, дим! (Леся Українка, IV, 1954, 81); Одно скажу: багатство — тлінь та порох, А торгувати братом — ох, брудота! (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 201);
//  рідко. Про людину — вживається перев., щоб підкреслити її тлінність або нікчемність. [Виночерпець:] Хай не гнівиться пан мій вельможний на пса нікчемного, на марний порох!.. Немає кубка з яшми! (Леся Українка, III, 1952, 147).

3. Останки, рештки померлої людини; прах. На марний порох мій не проливайте рік.. Тут не потрібний плач, даремний крик, Тут не до речі шана вся остання (Микола Зеров, Вибр., 1966, 277).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 284.

Коментарі (0)

ПОРОХ 2, у, чол. Вибухова речовина, яку застосовують для стрільби з вогнепальної зброї та для виготовлення снарядів і патронів. Замфір.. зняв з цвяха рушницю, дістав із скрині порох та шріт (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 214); На колінах його лежала дрібнокаліберна.. рушниця, і три вистрілені [вистріляні] патрони ще пахли порохом (Іван Кириленко. Вибр., 1960, 329); Рушниця заряджалася з дула: засипав у неї дід добру пригорщу пороху, рубав старі іржаві цвяхи замість шроту і клав на ніч коло себе (Анатолій Дімаров, І будуть люди, 1964, 70);  * Образно. Он під вербами, край виноградинка, лежать рядком залізні бочки з сірчаним вуглецем: то засоби боротьби, порох, указати б, філоксерний... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 226);  * У порівняннях. Палкий, як порох, сміливий, як голодний вовк, він усіх побивав, над усім верховодив... (Панас Мирний, I, 1949, 213); Суха солома, як порох, бралася враз огнем, скоро він до неї доторкався (Борис Грінченко, II, 1963, 301);
//  перен., розм. Про запас сили, енергії. — Ось як косити треба. Ось як, ось як, — промовляв він за кожним помахом коси.. Та пороху в діда вистачило на якісь п'ять-шість хвилин. А потім почав він вдавати (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 354).
Витрачати (тратити) [даремно] порох — марно говорити або робити що-небудь, даремно витрачати силу, енергію. Лінія знову замовкла. Маковейчик.. ще деякий час надсадно кричав у трубку, лаючи свого напарника.. Одначе, видно, даремно витрачав Маковей свій порох: напарник таки мовчить (Олесь Гончар, III, 1959, 56); [Макар:] Іди, Оксано. Я з Артемом хочу поговорити. Не трать пороху, на шахті завтра про це скажеш (Олександр Корнійчук, II, 1955, 147); Є [ще] порох у порохівницях (рідко у порохівниці) — ще є, збереглися сили, енергія для боротьби, роботи і т. ін. Квасолею годуюсь, а м'язи ще грають, значить, не так просто висмоктати з мене силу мою, є ще, думаю, порох у порохівницях (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 73); Нюхати порох див. нюхати; Порохом пахне — загрожує війна, небезпека. А врешті — хто його знає, що ще у нас буде. В повітрі пахне реакцією, а значить і порохом (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 285); Тримати (держати) порох сухим — бути завжди і напоготові дати відсіч ворогові. — Кінець війні! Але шнейдери ще залишились.. Це треба пам'ятати й нашим дітям. Пам'ятати і порох тримати сухим (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 533).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 285.

Коментарі (0)