в означеннях
Тлумачення, значення слова «Потерча»:

ПОТЕРЧА́, ати, сер., фольк., заст.

1. Дитина, що вмерла нехрещена. [Русалка:] Дитинчата-Потерчата, засвітіте каганчата! (Леся Українка, III, 1952, 218); Гойдаються пташенята в сонці на гіллі; гниють мої потерчата у сирій землі... (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 83);  * У порівняннях. В голову навіть просочуються думки про марність життя, але він відмахується од них, мов од потерчат (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 498).

2. зневажл. Загублена, або взагалі чужа дитина; приблуда. — А отсі голопуп'ята — то королівські діти? Тьфу, та й погані ж потерчата! (Іван Франко, IV, 1950, 67);
//  лайл. — Помалу ви, потерчата! — скрикнула налякана Маріора, притримуючи стіл рукою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 186).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 406.

Коментарі (0)