в означеннях
Тлумачення, значення слова «Повага»:

ПОВА́ГА, и, жін.

1. Почуття шани, прихильне ставлення, що ґрунтується на визнанні чиїх-небудь заслуг, високих позитивних якостей когось, чогось. З радості стара як оп'яніла. Їй уперше на віку довелося побачити таку повагу до себе від людей (Панас Мирний, I, 1949, 358); Як чоловік і ремісник, він мав велику повагу не тільки в своїм селі, але й широко в окрузі (Іван Франко, I, 1955, 11); Мене захопило Кайтове геройство, я проймаюсь до нього ще більшою повагою (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 60); В батальйоні позаочі Кармазина частіше величали просто Іваном Антоновичем, може, з поваги до його педагогічного минулого (Олесь Гончар, III, 1959, 198);
//  Вияв цього почуття. Кожне слово, що говорив я вам, я говорив з найбільшою повагою (Ольга Кобилянська, III, 1956, 235); Кожен рух його був сповнений поваги (Максим Рильський, II, 1960, 237);
//  діал. Авторитет. За той час він.. привик глядіти на сина, як на силу, як на якусь повагу, котрої суд мусить мати велику вагу в його ділах (Іван Франко, III, 1950, 77).
Віддавати (віддати) повагу див. віддавати; Засвідчувати повагу див. засвідчувати; З [великою (високою і т. ін.)] повагою — уживається як ввічлива формула в кінці листа до кого-небудь. Моя жінка засилає Вам [Панасе Яковичу] і Вашій пані привіт. З високою повагою до Вас повік щирий М. Коцюбинський (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 248).

2. рідко. Солідність, серйозність. З листів товаришки Клавдії Струмінської довідуюся, що їй трудно освоїтися, прибратися в повагу учительки,.. для неї повага учительки дуже тяжка річ (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 313); Терентій одягає чумарку і, надаючи обличчю скільки треба поваги, іде на подвір'я (Михайло Стельмах, I, 1962, 106);
//  у знач. присл. повагою. Те саме, що повагом. На ґанку залунали чиїсь тверді, неквапливі кроки, і до хати повагою увійшов одягнений по-дорожньому височенний широкоплечий чоловік (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 210).

3. діал. Рішучість. Якби він не мав поваги, щоб підпалить, і мене не підцькував, то не було б і пожежі (Словник Грінченка); Він глянув у сині очі панни Мані, і вона йому з сим запалом і повагою на рум'янім личку здалася незвичайно гарною (Осип Маковей, Вибр., 1954, 19).

4. діал. Спокій, Була якась така тиша, така врочиста повага на землі і в повітрі.., мов німа тривога перед приходом грізного судді (Іван Франко, VII, 1951, 149).
З повагою: а) шанобливо. Андрієві вона подала вечерю з повагою, як до господаря, що має власний ґрунт і хазяйство (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 24); Побачивши Тараса Григоровича, Тургенєв хутко підвівся й уклонився поетові з повагою (Олександр Ільченко, Серце.., 1939, 180); б) поважно. Дівчиною як була [Марта], бігає, сміється, щебече; а тепер .. двір перейде тихо, велично, у вічі гляне з повагою (Марко Вовчок, I, 1955, 79); в) повільно, не поспішаючи. Андрій з повагою вийшов на ґанок (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 450).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 631.

Коментарі (0)