в означеннях
Тлумачення, значення слова «Повітка»:

ПОВІ́ТКА, и, жін.

1. Господарське приміщення для утримання домашніх тварин або зберігання сільськогосподарського реманенту та різного майна. — Замкни коні в повітку та ходім у хату (Борис Грінченко, II, 1963, 255); Чоловіки поздіймали дошки й повносили в повітку (Нечуй-Левицький, III, 1956, 9); Стоїть хата, з дерева грублена, тут же під одним дахом кліть — повітка для худоби (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 523); Зненацька у колгоспному дворі Запирхав трактор з темряви повітки (Іван Вирган, Квіт. береги, 1950, 36).

2. Покрівля на опорах для захисту від сонця, дощу і т. ін.; накриття. Тільки одпріг я коней, а панич і гукнув: — Піди лишень, Данилка, на базар та купи до чаю бубликів. Та гляди, не заблудись; ось бач, — каже, — у нашому трактирі нові ворота під повіткою (Олекса Стороженко, I, 1957, 106); Біля білих байських юрт зберігалися під повітками легкі літні юрти, в яких живуть на літньому пасовищі в горах (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 38).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 676.

Коментарі (0)