в означеннях
Тлумачення, значення слова «Поза»:

ПОЗА 1, и, жін.

1. Положення тіла людини або тварини. На лаві, в вигідній і мальовничій позі, розкинувся молодий циган (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 368); Навпроти широко відчинених задимлених дверей стояли вряд в урочистих позах ковалі (Олесь Гончар, III, 1959, 92);
//  Положення, яке спеціально приймає той, кого малюють або фотографують. Вчора я заходила у фотографію.. Нашої другої картонки вони не робили, бо в тій позі погано вийшло (Леся Українка, V, 1956, 220); Олена.. сіла напроти нього, все ще зберігаючи ту неприродну, немов для позування перед мольбертом чи фотоапаратом, позу (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 314).
 Набувати пози (поз) див. набувати 1; Ставати (стати) в позу; Прибирати (прибрати, приймати, прийняти) позу — надавати своєму тілу якогось (звичайно неприродного, показного) положення. — Вона, сама того не помічаючи, стає в театральну позу і аж свердлить чоловіка очима (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 278); — А ми чий не муляри? — прибравши позу, так само похизувалися перед Тарасом і перед усіма Оксанка й Галя (Юрій Мокрієв, Острів.., 1961, 32); [Любов (кидається в крісло-колиску й приймає втомлену позу):] Ух, скільки ми гребли! (Леся Українка, II, 1951, 8).

2. перен. Нещира поведінка; хизування, рисовка. — Так, Нерчин, ти воюєш з вітряками і водночас граєш у невизнаного генія.. Це просто поза (Натан Рибак, Час, 1960, 472).
Ставати (стати) в позу кого — удавати з себе кого-небудь; приймати який-небудь вигляд, тон з метою справити певне враження на когось. Бунчук-Балаба розгнівався й став у позу ображеного генія (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 255).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 778.

Коментарі (0)

ПОЗА 2, прийм., із знах. і оруд. в.

1. Уживається при вказуванні на предмет, місце і т. ін.: а) позад, по другий бік яких спрямована дія (знах. в.). Вона розпучливим рухом закрила очі і втратила рівновагу... Синій халат в жовті півмісяці нахилився поза скелю і зник (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 401); Пройти поза двері; б) повз які, мимо яких спрямована дія (знах. в.). Не везе [у грі]. Що вдарю, то й поза ямку, й поза ямку (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 7); в) за межі яких спрямована дія (знах. в.). Олександра нудьгувала в службі. Думки її рвались поза обсяг щоденщини; вона бажала кращого, празникового життя (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 64); — Це я і так порушую дідусів заповіт, щоб жодна книга не виходила поза стіни цієї бібліотеки (Андрій Головко, II, 1957, 489); г) позад, по другий бік яких хто-, що-небудь є, міститься, перебуває (знах. і оруд. в.). Коли б могли вони тим людям нагадати Про поневолених, замучених братів, Посаджених поза залізні грати (Леся Українка, I, 1951, 166); Дивився [Давид] на зелені лани, на сиву вдалині смугу лісу поза Пслом (Андрій Головко, II, 1957, 138); д) за межами яких хто-, що-небудь Є, міститься, перебуває (оруд. в.). Озерце поза двором. Об берег плескало (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 257); Його [ранку] не було ще тут, у темній і задушній після ночі кімнаті, але там.., поза кімнатою, надворі, він уже був (Юрій Смолич, II, 1958, 7);
//  у сполуч. із сл. садити, розсаджувати, сидіти і т. ін. Уживається при вказуванні на предмет, біля якого хто-небудь розміщується для виконання певної дії або хтось перебуває, роблячи щось (знах. і оруд. в.). Всіх гостей порозсаджували поза столи в хаті (Іван Франко, VIII, 1952, 66); Поза столом сидить на лаві і тягне люльку.. сквапний чоловічок — вже давненько не юнак (Марко Вовчок, VI, 1956, 281).

2. з оруд. в. Уживається при вказуванні на місце дії, яка відбувається: а) по другий бік предмета, за чим-небудь. Ну їй-богу ж, поза кущем щось шелесть, шелесть! (Номис, 1864, № 4356); Неначе злодій, поза валами В неділю крадуся я в поле (Тарас Шевченко, II, 1963, 64); Тут уже сновигали діти поза оградою, по подвір'ю (Андрій Головко, II, 1957, 158); б) позад кого-, чого-небудь. Мій парубок тільки очима світить та поза мною посувається знай до дівчини (Марко Вовчок, I, 1955, 75); Ну, я ж казав — поза клунями йти! Порожню торбу буде той нести, Кому красуня перейшла дорогу! (Максим Рильський, II, 1960, 122); в) за межами чого-небудь. Люди слебезували про їх довгі гулянки удвох поза городом (Панас Мирний, III, 1954, 198); Прямували [нершпикп] не до села, а, видно, помітивши його, повернули круто поза селом (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 249); Вони бігали поза оселями, бродили в холодній воді (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 46).

3. з оруд. в. Уживається при вказуванні на особу, предмет і т. ін., слідом за якими хто-небудь іде, щось рухається. Спустився [дід] у сажалку, зайшов поза відьмою (Олекса Стороженко, I, 1957, 85); Вдарю раз веслом і вдруге, човен воду розсіче, І на дві руки доріжка Поза човном потече (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 142); Раптом спиниться [вовк], почувши знаний тріск Курків підведених: то тихо поза псами Мисливець надійшов (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 181).

4. з оруд. в. Уживається при вказуванні на існування, наявність кого-, чого-небудь або перебування когось за межами того, що названо іменником (займенником). Існують речі незалежно від нашої свідомості, незалежно від нашого відчуття, поза нами.. (Ленін, 18, 1971, 92); Василь казав, що буде.. любити її, бо таких чорних брів нема в Кругах, та й поза Кругами чи знайдеш (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 64).

5. з оруд. в. Уживається при вказуванні на те, що назване іменником виключається; крім чого-небудь. Ми з тобою, донечко, знайдемо другі інтереси поза управськими, будемо читати, писати (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 187);
//  Без чого-небудь. Вироблялись однобічні, професіональні інтереси, поза якими вона почувала себе мухою восени (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 312); Об'єднані в профспілку перукарі міста оголосили; що степових героїв вони голитимуть безкоштовну і поза всякою чергою (Олесь Гончар, II, 1959, 103).

6. з оруд. в. Уживається при вказуванні на можливість існування чого-небудь при умові, що назване іменником відсутнє, не існує. Згадувалась домівка, згадувалась дружина, згадувалось все те, до болю привабливе, що було можливим тільки поза війною (Олесь Гончар, III, 1959, 377).

7. з оруд. в. Уживається при вказуванні на перевищення якої-небудь міри, норми, на вихід за межі чогось, понад щось. Вся біда якраз у тім, що сили не маю робити щось поза службовою працею (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 392); — Теж мені гвардієць! За те, що не виручали в біді товариша, майте три наряди поза чергою! (Олесь Гончар, III, 1959, 202).

8. з оруд. в. Уживається при вказуванні на те, що дія відбувається всупереч, наперекір тому, що назване іменником, або незалежно від нього. Можу поклястися, що я зовсім не хотів їй зла і все трапилось поза моєю волею (Юрій Яновський, II, 1958, 73); Я тут почуваю себе багатим, хоч нічого не маю. Бо поза всякими програмами й партіями — земля належить до мене (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 230).

9. з оруд. в. Уживається при вказуванні на предмет, за межі якого поширюється дія. Хто не знає «Мекки», куди збиралось з цілого повіту панство, як на Магометову могилу бусурмени з цілого світу?.. Не в одному Гетьманському знають «Мекку», знають її й поза Гетьманським... (Панас Мирний, I, 1949, 205).

10. із знах. в. Уживається при вказуванні на певний час перед чим-небудь. А Федорка всміхнулася радісно. Он поза он те літо вона бачила Василя (Андрій Головко, I, 1957, 245).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, . — Стор. 779.

Коментарі (0)