в означеннях
Тлумачення, значення слова «Правитель»:

ПРАВИ́ТЕЛЬ, я, чол.

1. Особа, що стоїть при владі в державі, країні чи якійсь її частині. Наполеонові підкорялись німецькі та італійські правителі, королі, Пруссії та імператор Австрії (Комуніст України, 8, 1962, 42); Єдину й неділиму Росію, мов шашелі, роз'їли дрібні правителі, єдина й неділима розповзалася на тисячі чиновницьких самодержавств (Михайло Стельмах, I, 1962, 565);
//  Той, хто править, керує ким-, чим-небудь. За що пак милує господь Лихую твар такую, як цей правитель?.. Другий год, як він з німецькими плугами Забрався голий в цей куток (Тарас Шевченко, II, 1963, 114).

2. заст. Керівник канцелярії. Лошакова призначили у Польщу губернатором. Він узяв Проценка з собою за правителя (Панас Мирний, III, 1954, 412); Був тут судовий слідчий Чорнокнижний і старший помічник правителя канцелярії губернатора пан Воронець (Михайло Стельмах, I, 1962, 329).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 503.

Коментарі (0)