в означеннях
Тлумачення, значення слова «Провокатор»:

ПРОВОКА́ТОР, а, чол.

1. Таємний агент, який проникає в нелегальну організацію із зрадницькими цілями. — Нас хтось виказав, Лука, в підпіллі є провокатор.. Треба попередити товаришів... (Іван Микитенко, II, 1957, 320); Не діждався Олекса Борканюк щастя й волі. Його вислідив провокатор, і прийняв Олекса тяжку смерть у будапештській в'язниці (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 190); На заводі, потай од поліції, ховаючись від шпигунів та провокаторів, працював підпільний робітничий гурток (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 174).

2. Особа, що провокує (у 1 знач.) що-небудь. Ми оборонимо вітчизну од провокаторів війни (Володимир Сосюра, I, 1947, 165).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 143.

Коментарі (0)