в означеннях
Тлумачення, значення слова «Пурпур»:

ПУ́РПУР, у, чол.

1. Фарбувальна речовина червоно-фіолетового кольору, яку добували в давні часи з залоз морського молюска. В термах оргія. Горять Чертоги пурпуром і златом, Куряться амфори (Тарас Шевченко, II, 1963, 283); Мишенята Розташувались в заможному домі, де килими пишні Пурпуром ясним горіли по ложах слонової кості (Микола Зеров, Вибр., 1966, 262); Червону фарбу пурпур в давнину добували з молюска (Наука і життя, 3, 1957, 24);  * У порівняннях. Пурпуром сонце на сході горить (Іван Франко, X, 1954, 181); Поля, де колос клониться тяжкий, Сади в плодах, мов пурпур огняний,.. — Це наше все, і це відстоїм ми (Максим Рильський, II, 1960, 158).

2. Стародавня дорога тканина, пофарбована цією речовиною, а також одяг та інші речі з цієї тканини. [Егіст:] Вона не важиться ступать на пурпур, бо тямить, що не личить се рабині (Леся Українка, II, 1951, 332); Писав він і про царів, здирав з них лаври, пурпур.., показував їх у всій їх потворній та огидній наготі (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 267).

3. Темно-червоний або яскраво-червоний колір з фіолетовим відтінком; багрянець. Завтра цвіт рясний троянди скине вповиття своє, Пурпуру пелюсток ніжних.. Вже не буде крить надалі під замкнутим пуп'янком! (Микола Зеров, Вибр., 1966, 370); Зашемрав [вітер] стрічками знамен бойових, їх золотом, пурпуром, синню й блакиттю (Микола Бажан, Роки, 1957, 256).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 391.

Коментарі (0)