в означеннях
Тлумачення, значення слова «Пустка»:

ПУСТКА, и, жін.

1. Спустілий будинок; житло, залишене мешканцями. Минули літа, а село Не перемінилось. Тілько пустка на край села Набік похилилась (Тарас Шевченко, II, 1963, 15); Середина пустки. Лави. Стіл на трьох ногах. Піч наполовину розвалена (Карпенко-Карий, II, 1960, 233); — Збудуємо з цієї хати-пустки клуб, а потім розкладемо тут наші експонати, гербарії, колекції (Юрій Мокрієв, Острів.., 1961, 23);  * Образно. Хату — чорною марою, Серце — пусткою страшною, Трупом — брата із сестрою Залишили вороги (Максим Рильський, II, 1960, 247);  * У порівняннях. [Гапка:] Та невже ж Домаха і справді нас покинула? Як же чудно стало в хаті, неначе у пустці! (Марко Кропивницький, II, 1958, 176).
 Стояти пусткою — бути пустим, безлюдним (про приміщення). В новій хаті жив Мороз із сім'єю, стара — стояла пусткою (Степан Васильченко, II, 1959, 325); В сьомому класі не було нікого — клас стояв пусткою, потрощені парти, брудні голі стіни (Олександр Довженко, I, 1958, 362).

2. Незаселена, необроблена ділянка землі; пустище. Ні квітів, ні дерев, ні огорожі... І серед пустки, наче на сторожі, Стоїть гробниця (Леся Українка, I, 1951, 71); Віднесли ми Владека на пустку, де вже чимало було нашого брата-емігранта закопано, і виріс між тих горбків ще один у голому полі (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 86);  * У порівняннях. Листочки з вітриком, жартуючи, шептались: — ..Що б тут було без нас? Краса якая? — Бур'ян та осока; Була б долинонька, неначе пустка тая, А подивись, тепер вона яка! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 83).
 Лежати пусткою — бути незаселеним, необробленим (про ділянку землі). Могла б [земля] ще сотні літ лежати пусткою, а так — засяє скоро вогнями, забуяє трудом (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 8).

3. Нічим не заповнений простір; безлюдне місце, безлюдна місцевість. Пустка така, що вітер по хаті гонить (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 22); Оглянувся [Калинович] довкола і, завваживши цілковиту пустку в кімнаті, перелякався ще дужче (Іван Франко, VI, 1951, 326); За дверима лежала чорним-чорна ніч, там нічого не було видно — порожнеча, пустка (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 19);  * Образно. Тут пустка, навкруги пустка. Є люди, але ані однісінької живої душі (Лесь Мартович, Тв., 1954, 460);
//  Стан запустіння, занепаду. Хоч не зруйнована — руїна ся будова, 3 усіх кутків тут пустка вигляда (Леся Українка, I, 1951, 71); Я завернув в наш дім... Яка у ньому пустка панувала! (Леонід Первомайський, Солд. пісні, 1946, 20);
//  перен. Стан душевної спустошеності; почуття самотності. Нудьга гнітить... Недуже серце скніє — Німа, холодна пустка у душі... (Микола Вороний, Вибр., 1959, 98); Якась холодна пустка в серці. Наче гадина зла обвилась навколо нього (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 250).
Пусткою пахне (віє, тягне, віддає і т. ін.), безос. — віє запустінням. Пахне пусткою в хаті (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 25); Простора хата у відьми, а якось пусткою оддає; і вікна чималі, а сумно (Олекса Стороженко, I, 1957, 90); В хаті віяло пусткою. Нетоплена кілька днів піч дихала холодом (Юрій Збанацький, Незабутнє, 1953, 75).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 400.

Коментарі (0)