ПИЛЯТИ, яю, яєш, недок.
1. перех. і без додатка.
Розрізати пилкою дерево, камінь і т. ін. — Там —
камінь обробляють — точать, пиляють,
вистругують з нього всякі виробки (Панас Мирний, IV, 1955, 330);
Тиждень промайнув як один день. З ранку до ночі
Шевченко пиляв і стругав, збивав ящики, щось
пакував або зашивав у рогожу (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 191);
Зуб'я поперечної пилки заточують з обох боків,
внаслідок чого вона однаково добре пиляє, рухаючись в обидва
боки (Гурток «Умілі руки в школі», 1955, 50);
// Пилкою надавати
потрібної форми, сточуючи нерівності. — П'ятий розряд
мені дали. Пробу пиляв на відмінно (Вадим Собко, Звичайне
життя, 1957, 219);
// перен., розм. Безперервно
дошкуляти кому-небудь причіпками, повчаннями, дорікати
чимось. Якщо я кого пиляю, то хіба саму себе, та воно
зате нікому не вадить (Леся Українка, V, 1956, 110); Вона
пиляла сина весь час, починаючи з того дня, як тільки
він зіп'явся на ноги і почав розуміти мову. Пиляла
й пиляла безупинно, поки зробила з нього боягуза,
нікчему (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 159).
2. неперех., перен., розм. Граючи на музичному
інструменті, перев. смичковому, видобувати з нього різкі,
негармонійні звуки. Кривобокий скрипаль щось пиляє
на скрипці, а його партнер акомпанує йому на старому
розбитому роялі (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 143);
//
Видавати одноманітні різкі звуки (про комах). Інтимно
десь у кутку [хати] пиляв немудру мелодію цвіркун
(Юрій Яновський, I, 1958, 130).