в означеннях
Тлумачення, значення слова «Ретязь»:

РЕ́ТЯЗЬ, я, чол., заст. Ланцюг. [Гордій:] Прийшов, а хазяїн як почав мене ретязем катувать… Ось як списав спину. (Підніма сорочку і показує) (Марко Кропивницький, IV, 1959, 333); Сивоок лише тепер зміг запримітити, що срібне перехрестя почеплене було в чужинця за шию на довгім тонкім, теж, певно, срібнім ретязі (Павло Загребельний, Диво, 1968, 46);
//  тільки мн. Кайдани. Скажи, пташино: ти літала Через моря, лани, ліси, — Чи то ж уваги не звертала На край чудовної краси: Де стільки років люд нещасний У тяжких ретязях кона (Павло Грабовський, I, 1959, 263);
//  діал. Залізний засув. Як проїздили край двора, То бачили, як пан запер На ретязь браму (Іван Франко, X, 1954, 327).
Увірвався ретязь — кінчилось терпіння. [Анна:] Я тому замкнулася в твердиню неприступну, щоб не посмів ніхто сказать: «ба, звісно, зраділа вдівонька, — ввірвався ретязь!» (Леся Українка, III, 1952, 393).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 517.

Коментарі (0)