в означеннях
Тлумачення, значення слова «Ріг»:

РІГ, чол.

1. род. рога. На голові деяких ссавців — твердий кістковий наріст, що звужується до кінця. — Воли басували, мов коні, задерши голови, та тільки рогами крутили (Нечуй-Левицький, II, 1956, 317); Тут були старі олені, що мали великі гіллясті роги (Микола Трублаїні, Вовки.., 1936, 37); Марія мимоволі зиркнула на повітку, з дверей якої виглядала голова їхньої.. корови, що так гордовито тримала над собою роги, наче перед всіма пишалася ними. Аякже — мужицька годувальниця (Михайло Стельмах, I, 1962, 510);  * У порівняннях. Сохли вздовж стіни великі вила і наставляли засмалені кінці, немов волячі роги (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 125);
//  Відросток на голові у деяких комах та м'якотілих тварин, що нагадує такий наріст. Роги жука;
//  Що-небудь, що формою нагадує кістковий наріст на голові тварин. Дожидаємо вечора, а ввечері — на могилу. Ледве нам сяють місяцеві роги (Марко Вовчок, I, 1955, 183);
//  Порожнистий, спеціально оброблений кістковий наріст, що вживається для зберігання в ньому чого-небудь або як посуд для пиття. По.. бокових покоях стояли столи, заставлені туровими рогами, келихами і чарками з чистого золота (Олекса Стороженко, I, 1957, 371).
Брати (взяти) бика за роги див. бик 1; Вкрутити (зламати, прикрутити, скрутити і т. ін.) роги кому — те саме, що У баранячий ріг зігнути (скрутити) (див. баранячий). — А цьому Пилипу ми таки вкрутимо роги, зробимо з нього чоловіка (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 441); Лізти (наскакувати, наскочити і т. ін.) чортові на роги див. чорт; Могти волові роги скрутити — бути дуже сильним. Наталка глянула на свої худі, тоненькі руки.. і зітхнула. Справді, їй не рівнятися з дужою і відчайдушною Параскою, що може волові роги скрутити (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 27); Обламувати роги див. обламувати 1; Очі рогом лізуть (лізли, вилазять, вилізли, полізли і т. ін.) див. око 1; Показувати (показати) роги — чинити кому-небудь опір, виявляючи незадоволення чимсь, або бути готовим до захисту. Тепер уже настала для них гірка година. Батько до нестями марнувався, мати їла себе, свого чоловіка й дітей. Тоді й батько показав роги (Антін Крушельницький; Буденний хліб.., 1960, 39); Притерти роги див. притирати; Ріг достатку — символ невичерпного багатства. Старовинний герб Харкова красномовно говорить про багатство і родючість краю: на зеленому полі щита навхрест лежать ріг достатку з квітами й плодами та меркуріїв жезл (Наука і життя, 10, 1965, 39); Роги виставляти (виставити) — з неприязню, вороже зустрічати кого-небудь; Рогом вилазити (вилізти, виходити, вийти) кому — мати для кого-небудь негативні наслідки. — Значить, так, одвезем їх [бійців] на Борзенків хутір до кума Никифора. А він уже зна як. Ну, я пішов. Глядіть же, бісові сини, під бабськими спідницями засядете — прокляну. І мій хліб-сіль рогом вилізе (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 325); Туди (там), де козам роги правлять див. коза; У баранячий ріг зігнути (скрутити) див. баранячий; Як з рога достатку (Амальтеї) — у дуже великій кількості. Осінній холодок над спраглою землею Шатро гаптоване широко розіп'яв. І з рук його падуть, як з рога Амальтеї, Плоди, налиті вщерть, і довгі паама трав (Максим Рильський, I, 1960, 259).

2. род. рогу, тільки одн. Роговий покрив. Щоденне обмивання копит від грязі після роботи коня.. запобігає сухості рогу (Профілактика захворювань.., 1955, 213);
//  Кісткова речовина, що використовується для виготовлення чого-небудь. Витягнула [пані] з кишені оправлені рогом окуляри, поклала їх на ніс (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 3); — Найцікавіше те, — додала пані Агнеса, — що в цьому будинку всі меблі з оленячого рогу (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 98); Запорізькі різьбярі володіли також інкрустацією, використовуючи для цього кольорове дерево, ріг, червону мідь, срібло тощо (Народна творчість та етнографія, 1, 1966, 49).

3. род. рога. Вигот. з кісткової речовини духовий музичний або сигнальний інструмент, який має форму вигнутої труби з розширеним кінцем і видає звуки одного тону. З темної лісової гущавини на той [трембіти] звук відкликається інший, різкий голос — то ріг скотаря (Іван Франко, III, 1950, 8); І почув, нарешті, ворог Шум непевний, тупіт, гук, І у ріг заграв тривожно, І схопивсь за меч і лук (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 354).

4. род. рогу. Місце, де перетинаються дві вулиці або де вулиця повертає вбік. Шинок стояв на розі двох вулиць, у дуже добрім місці (Іван Франко, II, 1950, 9); Коло госпіталю, на розі Дерибасівської, стояв гурт жінок із кошиками (Василь Кучер, Чорноморці, 1948, 108); Я іду напівтемною вулицею й спиняюсь на розі (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 21).

5. род. рогу. Місце, де сходяться дві зовнішні сторони якогось предмета. Наумиха, напнута чорною хусткою, з складеними на грудях руками, стояла, спершись на ріг безверхої хати, і гріла босі ноги на теплій ще землі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 123); Артилеристи в самих гімнастьорках котили на руках протитанкові гармати, встановлюючи їх за рогом готелю (Олесь Гончар, III, 1959, 262); Рука судорожно стискала ріг нічного столика, що стояв зараз обік ліжка (Іван Франко, VII, 1951, 7); [Стеха:] Точнісінько таку [хусточку] був купив мені другий мій чоловік Юхим, тільки в тієї були зелені квітки на рогах (Володимир Самійленко, II, 1958, 171).
З-за рогу — нишком, крадучись. [Клавдія:] Чоловік.. стріляв з-за рогу, підло, по-злодійському, в керівника народних повстанців (Леонід Смілянський, Черв. троянда, 1955, 80); Мішком з-за рогу прибито (вдарено); Як (мов, немов і т. ін.) мішком із-за рогу намаханий (прибитий) див. мішок.

6. род. рогу. Те саме, що мис. Всі озирнулися на нього, а він, не мовлячи ні слова, простяг руку вперед і показав на високий кам яний ріг, що виступав у море (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 400).

7. род. рогу, рідко. Сторона, край чого-небудь. Продав Павло свою вбогу хатину; купила молода жінка хату нову, хорошу, на другім розі села (Марко Вовчок, I, 1955, 169); По службі божій чотири найславніші проповідники, на всі чотири роги світа почали поучати зібраних про важність і красоту сього празника (Іван Франко, III, 1950, 119).

8. тільки мн., заст. Уживається як символічне позначення подружньої зради з боку жінки.
Наставляти (наставити) роги кому: а) зраджувати чоловіка. Хто вона? Примхлива донька якогось солідного таточка? А може, з тих, що вискакують заміж за стареньких академіків, а потім наставляють їм роги? (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 9); б) обдурювати чоловіка, ставши коханцем його дружини. [Харько:] Невже ви хочете, щоб я радий був до послуги чоловікові, котрий хоче мені роги наставить? (Марко Кропивницький, V, 1959, 577).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 553.

Коментарі (0)