в означеннях
Тлумачення, значення слова «Рогач»:

РОГА́Ч, а, чол.

1. Довгий дерев'яний держак з двома металевими заокругленими ріжками на кінці, якими беруть і ставлять у піч або виймають з неї горщики, чавуни і т. ін. Вона полізла з рогачем у піч, засунула горщик, обгорнула жаром, накрила покришкою (Панас Мирний, I, 1949, 318); Пані Палійова вже поралась коло печі з чавунами та рогачами, щоб нагодувати свого голодного, дорогого гостя (Данило Мордовець, I, 1958, 217); Я вже навчилася рогачем витягати з печі й ставити назад горщики і глечики, — похвалилася Ніна (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 254);  * У порівняннях. Присадкувата постать Шкапонда тримається на кривих, мов рогачі, ногах (Михайло Стельмах, I, 1962, 257).

2. Самець-олень або інший самець з рогами (у 1 знач.). Цілими годинами підглядає [Мирон], як прибігають пити тонконогі серни з малими.. серненятами і цапи-рогачі (Іван Франко, IV, 1950, 329); За сітчастою огорожею Оброшинського зоопарку — біля кущів просторого вольєра гордовито походжає цеглясто-жовтий рогач [плямистий олень] (Наука і життя, 3, 1969, 18).

3. Жук, верхня щелепа якого має форму рога. А он кузьки лазять, стрибають коники, метелик в'ється понад стеблинами, повзуть мурахи, сонечка, рогачі, жучки різні — чорні, золоті, темно-зелені, руді... (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 26); Низько над землею метлялись між яблунями кажани, і десь угорі прогудів пізній жук-рогач (Олесь Донченко, III, 1956, 62).

4. Палиця з розвилкою на кінці. При ручному підніманні і установленні дерев'яної опори застосовують рогачі.. Послідовним переміщенням рогачів від вершини до комля опору піднімають у вертикальне положення (Сільські лінії електропередачі, 1956, 111).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 591.

Коментарі (0)