в означеннях
Тлумачення, значення слова «Рогатина»:

РОГАТИНА, и, жін.

1. Холодна зброя у вигляді ножа, насадженого на довгий дерев'яний держак, якою користувалися ніші війська у середні віки. Стріляв [Штефан], поки міг. Коли його оточили волохи, він, ранений, кинувся на них із рогатиною, і його було розсічено шаблями на шматки (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 361); Княгинина рука не хибила — пускала рогатину влучно (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 41);
//  Мисливська зброя для полювання на ведмедя. А він, розлючений, як стрибне до вас, а ви не розгубились, вхопили рогатину, добре вперлись у сніг і взяли лютого звіра на рогатину (Остап Вишня, II, 1956, 153); Тарас Овсійович щось невиразно мурмотів і вайлувато ворушився на стільці, як ведмідь, що його штрикають рогатиною (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 117).

2. рідко. Те саме, що рогатка 1. Сторожа тільки прибрала рогатини, розставлені на ніч впоперек вулиць, як критий візок проторохтів колесами по мощеній колодами Луб'янці (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 269)..

3. рідко. Розвилина на дереві або на дорозі. Юра вмощується в рогатині, немов у кріслі, і заплющує очі (Юрій Смолич, II, 1958, 48).

4. Стародавнє примітивне землеробське знаряддя; соха. У землю ввіткнута, рогатина тяжка Стояла... (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 138).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 590.

Коментарі (0)