в означеннях
Тлумачення, значення слова «Ручка»:

РУ́ЧКА, и, жін.

1. Зменш. до рука 1. [Печариця (підскакуючи):] Вашу ручку! (Подає руку). [Галя:] Ні, я не звикла під руку ходити (Панас Мирний, V, 1955, 150); За порогом, посіпуючи довжелезну.. бороду, стояв дід і тримав за ручку маленьку дівчинку (Юрій Смолич, II, 1958, 32);  * У порівняннях. Віти білуваті.. Ручками маляти Тягнуться в вікно (Терень Масенко, Київ. каштани, 1954, 5).
Згорнуться (згорнулися) ручки див. згортатися; Побратися за ручки див. побратися; Побратися попід ручки див. побратися; Покаляти ручки див. покаляти; Ручками та пучками; З ручок та з пучок див. пучка; У ручки братися (схопитися) — боротися, битися з ким-небудь. — Чого стали?.. — кричить капітан Бугров своїм солдатам. Вони вже отямились і схопилися з партизанами в ручки (Іван Микитенко, II, 1957, 304).

2. Частина предмета, за яку його держать або беруть рукою. Часом діти грались новими цяцьками, уламками пляшечок, ручками од дверей (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 78); Вона міцно стискала ручку зонтика, бо вітер надимав його і рвав з рук (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 4);
//  Пристрій для приведення в рух машини, апарата і т. ін. обертанням, крутінням рукою. Робота біля кіноапарата мені дуже подобалась, і я.. допомагав дяді Антонові і не раз навіть сам крутив ручку (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 69).

3. Прилад для писання. Гнат узяв ручку і поліз пером по аркушеві паперу (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 152).
 Самописна ручка див. самописний.

4. Частина крісла, дивана і т. ін., на яку, сидячи, спираються рукою, ліктем; підлокітник. Лара сиділа на ручці крісла (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1948, 290).

5. Те саме, що гриф 2. Бандура складається з овального випуклого кузова.., від кузова йде гриф, або ручка, з невеличкою головкою (Історія української музики, 1922, 90).

6. с. г. Смуга покосу на один захват коси. Ще нижче хилиться косар, з горба косячи, ще ширшу візьме ручку (Гнат Хоткевич, II, 1966, 340); Коли брала [Горпина] кісся в руки й заходила косити, — Ті ручка була найширша, і ніхто за нею не міг угнатися (Юрій Яновський, Мир, 1956, 147).
До ручки — те саме, що По саме нікуди; Далі [й (вже)] нікуди (див. нікуди). Варять вони з нього воду, ті ледарі та шабашники,.. доводять бригадира до ручки (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 5); — Доспівався ти, Йване, видно, до ручки (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 214); Доходити (дійти) ручки див. доходити.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 917.

Коментарі (0)