в означеннях
Тлумачення, значення слова «Ручиця»:

РУЧИ́ЦЯ, і, жін.

1. Зменш.-пестл. до рука 1. А воно [дитя] .. Нічого не знає. Маленькими ручицями Пазухи шукає (Тарас Шевченко, I, 1963, 28); Я сміюсь, голівку милу гладжу, а воно [дитя] ручиці розплело, з рук моїх ізсунулось (Володимир Сосюра, I, 1957, 341).

2. Один із чотирьох похило укріплених у насаді воза кілків, що підтримують з обох боків драбини. Глухо цокали копита, чиркало об ручицю колесо (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 7).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 917.

Коментарі (0)