в означеннях
Тлумачення, значення слова «САДИБА»:

САДИ́БА, и, жін.

1. Житловий будинок та господарські будівлі з прилеглими до них садом і городом, що разом є окремим господарством. Гануш пригадував, чи бачив він коли в її садибі воли та корову, та таки й не пригадав (Нечуй-Левицький, III, 1956, 224); За сараєм був невеликий город, і всю садибу обступав навколо старий і похилий тин (Олесь Донченко, IV, 1957, 42);
//  Те саме, що маєток 1. Має [граф] коней, має садиби недалечко від Парижа (Марко Вовчок, I, 1955, 376); Доведеться в посаг їй дати млин та садибу чигиринську (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 155); За дощаним парканом, який огороджував подвір'я клубу, починався парк; чотири десятиріччя тому тут була поміщицька садиба (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 205).

2. Адміністративно-громадські, виробничо-господарські та житлові будівлі колгоспу, радгоспу тощо, зосереджені в одному місці. Центральна садиба артілі ще здалеку вабить око гостей високими кам'яними спорудами міського типу (Радянська Україна, 23.I 1954, 2); Серед степу на багато кілометрів видніється садиба машинно-тракторної станції (Олесь Гончар, Новели, 1954, 163); На одній садибі компактно розміщене все тваринницьке господарство артілі (Соціалістичне тваринництво, 3, 1956, 15).

3. Ділянка землі, що відводиться комусь для забудови, під сад та город. Швидко й нову садибу матері нарізали. Глинища.. підійшли якраз їй (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 22); — Що ж, хлопці, крути-верти, а переселятися доведеться, — гомоніли в юрбі. — Хоч би садибу дали таку, як треба. — Мені якби біля річки, щоб качок розвести (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 180);
//  Ділянка землі біля будинку, зайнята садом, городом і т. ін. В неї [пані], окрім свого двору, не було ні садиби, ані кроку землі своєї (Марко Вовчок, I, 1955, 259); Світ пішов нелегкий, але все ж таки він, Дорохтей, не купував би хат і садиб переселенців (Михайло Стельмах, I, 1962, 316).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 10.

Коментарі (0)