в означеннях
Тлумачення, значення слова «Серветка»:

СЕРВЕ́ТКА, и, жін.

1. Невеликий (звичайно квадратний) шматок тканини або спеціального паперу, який використовують під час їжі, щоб запобігти забрудненню одягу, а також для витирання рук і губів. Мої думки все йшли, за ним.. Я його бачив. Ось сидить за сніданком, зап'яв широкі груди і пуска по серветці м'яку білу бороду (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 186); Повертаючись з крамниці з паперовими серветками для їдальні, на воротях «Березової дачі» неждано зустрілася [Ганна] з матір'ю (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 132); Витер [Віктор] акуратненько рука серветкою і, закуривши, взяв із столика газету (Андрій Головко, I, 1957, 459);
//  Такий же виріб із тканини, який використовується для різних потреб у перукарнях, лікарнях і т. ін. Думбадзе оголив їй руку і завинув її стерильними, серветками (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 206).

2. Скатерка для невеликого стола, тумбочки тощо. На серветці стояло вино, бокали (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 195); Перед ними уже простелена велика полотняна серветка і розкриті рюкзаки (Петро Колесник, Терен.., 1959, 40);
//  Рукодільний виріб, яким прикрашають меблі або підстеляють під статуетки, вази тощо. Кімната в котеджі Олексія Трояна. Праворуч — простенький буфет з чайним сервізом, старанно прикрашений різними мережаними серветками, вазочками для квітів (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 191).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 128.

Коментарі (0)