в означеннях
Тлумачення, значення слова «Щітка»:

ЩІ́ТКА, и, жін.

1. Знаряддя для чищення, чесання, обмітання і т. ін. у вигляді плоскої колодки або дощечки з густо набитою на неї щетиною чи матеріалом, що замінює її. В садку, на садовій канапці вже була розіп'ята чорна спідниця, і бабуся то била по ній прутом, то чистила щіткою, все щось мимрячи сама до себе (Леся Українка, III, 1952, 603); Вона греблом чистила коня, витирала щіткою, а копита вимивала теплою водою (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 296); Лакеї з щітками кинулися старанно витирати за графом мокрі плями на паркеті (Олесь Донченко, III, 1956, 16); Перша зубна щітка була виготовлена дві тисячі років тому із цукрової тростини (Вечірній Київ, 10.I 1967, 4);
//  Те, що нагадує це знаряддя, схоже на нього. Розгладить [Гордій] щітки жовтих од тютюнового диму стрижених вусів, махне рукою (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 39); Напередодні випав дощ, вибої на грейдері наповнилися водою, їхати було важко, зате поля обабіч дороги радували око зеленою свіжою щіткою озимини (Леонід Первомайський, Материн.. хліб, 1960, 56);  * У порівняннях. Незабаром зійшла пшениця, така густа та рясна, як щітка, — аж весело на неї глянуть (Олекса Стороженко, I, 1957, 32); З правого боку чорнів зруб і поміж ним, мов щітка, піднімався молодий лісок (Панас Мирний, I, 1954, 248); На луках зеленою щіткою пнулася догори трава (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 40).

2. Зв'язаний з трави, мачули або лика товстий жмут, признач. для побілки глиною, крейдою, вапном і т. ін. Молодички теж сховали Ті, що мазали, щітки І нові поодягали І запаски, й сорочки (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 245); — А щітки у вас є? — запитав Тарас. — Нема.. — розгублено пролепетала Оксанка. — От тобі й на! А як же ви білитимете? — глузливо кинув Тарас (Юрій Мокрієв, Острів.., 1961, 33).

3. Те саме, що пензель 1. Ніяке перо, ані щітка маляра не передала б тієї чарівничої ігри [гри], яку витівало сонце з містом: воно горіло-палало, страшна пожежа не світить ніколи таким величним світом (Панас Мирний, IV, 1955, 158); Після війни маляр Михайло Лагутін узяв знову щітку (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 124).

4. ел. Пластинка або стержень з графіту, міді, деревного вугілля і т. ін., що доторкається до контактних кілець або колектора електричної машини і служить для передачі струму

5. геол. Сукупність кристалів, які наросли на породу щільно один біля одного.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 592.

Коментарі (0)