в означеннях
Тлумачення, значення слова «Шпичак»:

ШПИЧА́К, а, чол.

1. Загострена паличка; шпичка. — Вареники! Вареники з сиром, з м'ясом і сливами! — вигукували вони [продавці], спритно настромлюючи десяток вареників на довгий шпичак (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 134); — Нащо ці шпичаки? Шашлик смажити? — пожартував він, показуючи їй скалку (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 412);
//  Загострений кінець якого-небудь предмета; вістря. Залізні поручні в загорожі замерехтіли не гострими шпичаками, як колись їх робили, а рівними високими колосками, одлитими з чавуну (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 199); — Гей, набій! — кричить Трясило. — Хто за мною, поспішай! — А з-за лісу зашуміло, й стріпонулася душа. А з-за лісу рвуться коні, чорні коні, чорний жах... Сонце блискає на броні, на залізних шпичаках... (Володимир Сосюра, I, 1957, 385);  * У порівняннях. Його очі кололись гострими шпичаками (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 86);
//  Гострий уламок дерева. І йдеш стежкою, а сам думаєш: чи то стежка, чи то так лиш хочеться думати? Невже тут ступала коли людська нога? А певно! От смереки повалені.. Лише шпичаки стирчать (Гнат Хоткевич, II, 1966, 317); — Зі мною ви поводитесь, мов той євангельський персонаж, що бачить шпичак в оці ближнього свого, а в своєму — колоди не помічає (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 299).

2. У деяких рослин — колючка, шип. [Ганя:] Я ніжки збила, аж ступати трудно. Малина дика шпичаками ріже, А ви усе скоріше та скоріше (Платон Воронько, Казка.., 1957, 49); Певно, не всім відомо, що насіння ковили, так звана сім'янка, може спричиняти чималу шкоду. Овечок доводилось прирізувати, коли сотні гострих шпичаків, заплутавшись у вовні, проколювали шкіру, пронизували м'язи, потрапляли до кровоносних судин, у шлунок, серце (Знання та праця, 6, 1965, 16);
//  Довгий вузький листок рослини; паросток. Невеличка степова річка.. буйно плескалася у своїх невисоких берегах, на яких уже витикались гостроносі шпичаки молодої трави (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 275);
//  Стрілка очерету. Метка дітвора злодійкувато тягла з пристані Бовдюгового човна, щоб помандрувати в сагу за шпичаками (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 124); Бродив [я] з слобідськими дітьми по болотах та рвав шпичаки й рогіз (Збірник про Кропивницького, 1955, 21).

3. Тверда колючка на тілі деяких тварин; голка. — Дивлюсь я на вас, і здаєтеся ви мені складеним з гострих шпичаків та колючок. Ви — мов їжак, що настовбурчив усі свої голки... (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 203); Вирветься який з словом, а від нього так і пирскає.., мов здоровенні шпичаки стирчать з нього на всі боки (Петро Колесник, Терен.., 1959, 221).

4. перен., рідко. Те саме, що шпилька 3. — Я докладу всіх зусиль, — запевнив його Каргат, — щоб ви не згадували так часто про мою кабінетність. — Дуже приємно, — не помітивши шпичака, кивнув Русевич (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 137).
Як (мов) на шпичаках сидіти (стояти і т. ін.) — те саме, що Як (мов) на шпильках сидіти (стояти і т. ін.) (див. шпилька). Один грає лукавими очима і сидить, мов на шпичаках, — так хочеться йому зареготати, другий дивиться строго (Петро Колесник, Терен.., 1959, 205).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 523.

Коментарі (0)