в означеннях
Тлумачення, значення слова «Шпиль»:

ШПИЛЬ, я, чол.

1. Вершина гори, горба і т. ін. Білі крейдяні шпилі гір лощать на сонці, та між горами котить річка глибока (Марко Вовчок, I, 1955, 230); Стелеться чорний шлях на гору — довгу та високу, що шпиля її не видно (Степан Васильченко, II, 1959, 40);  * Образно. Життя стало перед нею своїм гострим ребром. По йому високі гори та глибокі яри. Тільки що збереться вона на самий шпиль, як уже знову летить сторч головою (Панас Мирний, III, 1954, 334);
//  Конусоподібне підвищення; пік. Любить Сандер гори з високими шпилями, де вічно біліє сніг (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 10); Ми пісню птицею б назвали, Та птиці тяжко у путі — Дощі, мороз, шпилі круті (Михайло Стельмах, V, 1963, 56);
//  Горб, невисока кругла гора. Далеко проти сонця видно було високий шпиль — горб з монастирем зверху (Нечуй-Левицький, III, 1956, 131); Корній озирнувсь і побачив, що з шпиля збігала його наймичка Пріська (Борис Грінченко, I, 1963, 426); Одразу ж за шпилем, де Дніпро, прийнявши деснянські води, повертав праворуч, вітер затих (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 63).

2. Загострена жердина, стержень на будівлі і т. ін. Пучок сонячного проміння, як райдужна куля, спалахнув раптом на шпилі радіощогли «Могутнього» (Олесь Донченко, II, 1956, 143); Вилітав [вітер] із-за гори — зачепив три флюгери. За дитсадом на шпилі обертався на щоглі — руху крилам надавав, дім до ранку осявав... (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 18).

3. Вузька висока надбудова пірамідальної або конічної форми, що завершує будівлю. Було [в кам'яниці] кілька просторих келій, з високими й вузькими вікнами, з готичними шпилями над покрівлею (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 405); Ще довго бачили [матроси] шпиль Херсонеського маяка і зубчасті обриси Генуезької башти над Балаклавою (Василь Кучер, Голод, 1961, 232); Надвечір'я, що поволі спадало на верхів'я дерев і високі шпилі ратуші та костьолів, робило місто якимсь непривітним, холодним (Микола Олійник, Леся, 1960, 174); Слава розуму і волі, Що підносять на землі, Де були пустині голі, Осяйних будов шпилі (Максим Рильський, I, 1956, 163);
//  розм. Гостра вершина дерева. Відходило [сонце] спроквола,.. і востаннє кидало розпаленим оком любові на ясні води.., спиналося на шпилях дерев (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 207); Сонце сховалось за гострими сосновими шпилями (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 174); Ніч випала зоряна, вітер звечора хмари розкидав: котру пір'ям по небу пустив, котру вгору заніс, начепив на соснові шпилі (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 201).

4. Верхня трикутна частина торцевої або фасадної стіни будинку, обмежена схилами даху.

5. заст. Гострий виступ на стіні, башті і т. ін.; зубець.

6. Великий довгий цвях. Бойчука знайшли у вовчій ямі з пробитою залізним шпилем ногою (Василь Кучер, Квітує жито, 1938, 41).

7. мор. Вертикальний коловорот на суднах для піднімання й опускання якоря, піднімання важких речей і т. ін.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 521.

Коментарі (0)