ШУМИХА 1, и, жін.
1. розм. Штучно роздуті пересуди, жваве обговорення чого-небудь незначного. Він мав обов'язок виставляти перед нею оголену душу, і декорував її театральною шумихою, мучився, прів, і нічого не виходило в нього (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 406); — Кожна хвилина для на дорога. І якщо ми, замість того, щоб працювати, затіємо організаційну шумиху, почнемо перебудовувати ту організацію праці, яка існує зараз, переставляти людей, учити їх, то ніколи буде працювати (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 86).
2. заст. Сухозлітка. Цвяховані були там стіни І вікна всі з морської піни; Шумиха, оливо, свинець, Блищали міді там і криці, Всі убрані були світлиці; По правді, панський був дворець (Іван Котляревський, I, 1952, 148); Дівчата сідали кружка; перед усякою стояла кужілка з визолоченим шумихою вершком (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 291); Чи не купити Оленці довгого цукерка, оздобленого золотою стрічкою, обліпленого шумихою? (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 183).