в означеннях
Тлумачення, значення слова «Шворка»:

ШВО́РКА, и, жін.

1. Тонкий мотузок; мотузочок. Найбільший шрам оперізував цілу голову через чоло впоперек. Ніби старий сторож перев'язав собі череп тонкою шворкою (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 138); Окуляри, блиснувши сонцем, скочили з носа і зателіпалися на чорній шворці (Михайло Стельмах, I, 1962, 49); Центр стелі можна визначати за точкою перетину двох шворок, натягнутих навхрест на підлозі з протилежних кутів кімнати (Монтаж і ремонт.. електрообладнання, 1956, 96);
//  Мотузок узагалі. Соломія відпустила шворку, і колоди, з яких був зв'язаний її пліт, підхопила вода і кинула в темінь (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 258).

2. Зменш. до швора. Узброївся [я], як треба, узяв ніж, забрав шворку і зарані потяг до тієї вовковні [вовківні] (Марко Вовчок, VI, 1956, 339); Шість вовкодавів люто гарчали і рвалися з шворки (Зінаїда Тулуб, В степу.. 1964, 9); Якась розкохана пані, тримаючи на шворці песика, здивовано зиркнула на залізничника (Михайло Стельмах, I, 1962, 161).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 434.

Коментарі (1)