ШИБКА, и, жін. Скло в рамі вікна, дверей і т. ін.
Вікна були чималі, на шість шибок (Нечуй-Левицький, VI, 1966,
395); У дверях теж була шибка, замазана, заяложена; з
неї лився мутний жовтий світ (Панас Мирний, I, 1954, 320);
Несказанний гомін широкими хвилями вилітав з
корчми крізь відчинені двері та вибиту шибку у вікні
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 21); Романові припало зайти й стати
між двома начільними вікнами. Він і постукав злегка
в шибку (Іван Ле, Право.., 1957, 152);
// Скло, вийняте з рами
або підготовлене для вставляння в раму. Василько з
шибкою в руках підвівся знову і перехилився з ожереду, щоб
подивитися, чого репетував Шарко (Петро Панч, Син Таращ.
полку, 1946, 39).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 449.