Словник української мови

ШИБКА, и, жін. Скло в рамі вікна, дверей і т. ін. Вікна були чималі, на шість шибок (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 395); У дверях теж була шибка, замазана, заяложена; з неї лився мутний жовтий світ (Панас Мирний, I, 1954, 320); Несказанний гомін широкими хвилями вилітав з корчми крізь відчинені двері та вибиту шибку у вікні (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 21); Романові припало зайти й стати між двома начільними вікнами. Він і постукав злегка в шибку (Іван Ле, Право.., 1957, 152);
//  Скло, вийняте з рами або підготовлене для вставляння в раму. Василько з шибкою в руках підвівся знову і перехилився з ожереду, щоб подивитися, чого репетував Шарко (Петро Панч, Син Таращ. полку, 1946, 39).