в означеннях
Тлумачення, значення слова «Сінник»:

СІННИ́К, а, чол.

1. Повітка, намет або приміщення над стайнею чи скотарником для зберігання сіна. — Приходжу у двір — уже в хаті не світиться. Так я, щоб не турбувати тебе, і пішов у сінник спати (Панас Мирний, I, 1954, 224); Спати поклали поета на сіннику, на свіжому запашному сіні, і, зарившись у нього, Тарас Григорович одразу міцно заснув (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 90); Сіно та інші грубі корми зберігають на горищах і спеціальних сінниках (Колгоспник України, 11, 1956, 42).

2. Матрац, набитий сіном або соломою. Вона спить на землі, на сіннику, без подушки, поклавши тілько якесь шмаття під голову (Іван Франко, VII, 1951, 8); [Анна:] Був обшук. Навіть солому з твого сінника витрусили (Ярослав Галан, I, 1960, 402); — Ото буде ваше ліжко, — тихо пояснив учитель, показуючи на дощатий тапчан з сінником, застелений чистим ряденцем (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 312).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 226.

Коментарі (0)