в означеннях
Тлумачення, значення слова «Скандал»:

СКАНДА́Л, у, чол.

1. Подія, випадок, що набувають широкого розголосу й ганьблять їх учасників. Уже переболів [піп] свій удар [утечу дружини].. Почувши про скандал, нараз почали до парафії навідуватися гості,.. і все то приїздило, лізло з чобітьми у душу, задавало нескромні питання (Гнат Хоткевич, II, 1966, 178); Єдине, чого Катерина дійсно боїться, — скандалу.. В жодному разі не можна тепер допускати скандалу (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 105); [Телеграфіст:] Ви розумієте, що може статися, коли начальник станції вийде п'яний? Це ж скандал на всю Росію (Олександр Корнійчук, I, 1955, 158);
//  розм. Що-небудь варте осуду, недозволенне, ганебне. В вухах [Івана] лунало: геть!.. геть з дому!.. Скандал... сором... кров шуміла в ухах, до горла щось котилося... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 404);
//  Уживається як вигук у знач. ганьба! (Зав'язується бійка..) [Розпорядник:] Який скандал!!! і в день конгресу. Це ж попаде напевно в пресу (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 423); У кабінеті кардинал, залитий золотом і кров'ю... із синіх вуст облудне слово поволі ронить... о, скандал! (Володимир Сосюра, I, 1957, 398).

2. Галаслива сварка, колотнеча; бешкет. Він трошки злякався: боявся, щоб Василина коли-небудь не наробила скандалу... (Нечуй-Левицький, II, 1956, 79); Сергій бачив, що Майя за перше-ліпше необережне слово ладна була накинутись на нього з кулаками, вчинити публічний скандал (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 120).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 249.

Коментарі (0)