в означеннях
Тлумачення, значення слова «Східці»:

СХІ́ДЦІ, ів, мн. (одн. східець, дця, чол.).

1. Горизонтальні виступи, перекладини, на які ступають, піднімаючись куди-небудь або спускаючись звідкись. Посідали [Женя і Ярошенко] на трухлявому східці на сходах (Степан Васильченко, Вибр., 1950, 103); З тої ж ночі почались допити. З льоху чув Давид: сидів на верхнім східці біля дверей (Андрій Головко, II, 1957, 162); Переступивши в темряві кілька кам'яних східців, що вели вниз, він відчинив важкі набряклі двері (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 7); Стали підніматися крутими сходами. З кожним східцем грім канонади наростав, наче вони входили в грозову тучу (Олесь Гончар, III, 1959, 254);  * У порівняннях. Од самого палацу гори неначе спадали наниз до Сули невеличкими поламаними крутими горбами, неначе східцями (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 71).

2. тільки мн. Те саме, що сходи2 1. Ззаду на могилу провадять дерев'яні східці (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 44); Він чув кроки по східцях, нагорі і навіть зовсім близько коло себе (Оксана Іваненко, Опов.., 1949, 11); Гомонить тітка Катерина, присівши поруч з дівчатами на східцях вагончика (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 280).
Ієрархічні східці див. ієрархічний.

3. перен., рідко. Те саме, що щабель. Сталася одна подія, котра ніби поставила їх на новий східець життя (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 28).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 888.

Коментарі (0)