в означеннях
Тлумачення, значення слова «Сховок»:

СХО́ВОК, вку, чол.

1. Потаємне місце, де що-небудь ховають, зберігають; схов, потайник. Він нині щасливий. В його ремені вавиті в шматині лежать у безпечнім сховку 50 ринських, зароблені за рік (Іван Франко, I, 1955, 365); — В мене вони [гроші].. у сховку, Павле, ніхто не дістанеться до них (Ольга Кобилянська, III, 1956, 467);  * У порівняннях. Ти [людина] кидаєш у моє серце, як до власного сховку, свої страждання і свої болі, розбиті надії і свою розпач (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 223).
 Дати (здати і т. ін.) до сховку кому — віддати (здати і т. ін.) що-небудь комусь, щоб заховав, зберіг. — Щось мені тая катеринка, як жарина, пучки пече, — думала вона, загортаючи в хустинку гроші, що дав Семен до сховку (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 108).

2. Місце, де можна сховатися, укритися, захиститися від кого-, чого-небудь; схованка, укриття. Кожний залазив у якийсь сховок, щоб не мокнути далі. А дощ лив безперестанку (Осип Маковей, Вибр., 1956, 536); — Отуди б, в той тінистий рай пробратися, — мрійливо говорить шофер, — там добрий сховок від спеки (Юрій Мельничук, До раю.., 1961, 24); Дочекавшись світанку, Юрко подякував Штефанам за вірний сховок і темними городами.. подався.. до Вовчинець (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 399); Голуби летять у сховок (Максим Рильський, Орл. сім'я, 1955, 140).

3. рідко. Дія за значенням сховати.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 892.

Коментарі (0)