в означеннях
Тлумачення, значення слова «Смуток»:

СМУ́ТОК, тку, чол.

1. Невеселий, важкий настрій, викликаний горем, невдачею і т. ін.; сум, журба. Лиха та радість, по котрій смуток наступає (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 274); Смуток молодої звернув увагу всіх гостей (Нечуй-Левицький, I, 1956, 144); Жалко кидати тих змалечку виплеканих воликів, тих вірних товаришів у дорозі, що так розуміють смуток і радощі хазяїнові... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 182); Коли ж тобі доля засяє І смуток мене обів'є, — Нам щось, може, знов нагадає Про щастя — твоє і моє (Максим Рильський, I, 1956, 48);  * Образно. Напоєні смутком, лежали навкруги простори... (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 6);
//  у знач. виг. Уживається для вираження суму, журби. — Смутку мій, де б мені вас переночувати? .. Чи не знав Савка? Підемо до Савки, в нього добряча хазяйка (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 382); — Ой смутку мій, що з тобою, дитино?! — мов крильми, майнула білими в квітах рукавами чорнява молодиця.. і злякано запитала в Люби: — Ви в ополонку вскочили? (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 162).
Вдаватися (вдатися, впадати, впасти) в смуток — робитися сумним, засмучуватися. «Венерин сину! не жахайся, — Дід очеретяний сказав: — І в смуток дуже не вдавайся..» (Іван Котляревський, I, 1952, 199); Завдавати (завдати) смутку кому — викликати у кого-небудь сумний настрій, засмучувати когось. Я.. просто боялась озиватись до людей, аби їм не завдавати смутку (Леся Українка, V, 1956, 354); Зайти (оповитися, повитися і т. ін.) смутком; Смуток упав на що; Смуток сховався в чому — стати сумним, засмутитися (про очі, душу тощо). Її сиві, як і Дарчині, очі зайшли смутком; вона похилилась, як вербичка (Леся Українка, III, 1952, 633); Лице [дідове] стало аж чорне, очі повилися смутком, тугою... (Панас Мирний, I, 1954, 178); Впав смуток.. на материні очі (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 319); В її глибоких і задумливих очах сховався смуток самотності (Олекса Десняк, Вибр., 1947, 6); Набратися смутку — зазнати багато клопоту, прикрощів, неприємностей. — Розкажу вам про Якова Харченка, якого він смутку набравсь у Хмелинцях, залицяючись до Коханівни (Марко Вовчок, I, 1955, 70); Наводити (навести, наганяти, нагнати, навівати, навіювати, навіяти і т. ін.) смуток на кого — що; У (в) смуток приводити (привести, уводити, увести і т. ін.) кого — викликати у кого-небудь невеселі думки, засмучувати когось. Слова «З Новим роком» по якійсь давній, привичній асоціації .. наводять на мене смуток… (Леся Українка, V, 1956, 431); Сумні Василеві оповідання навели на мою душу смуток та невеселі думи (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 286); Сей галас і репетування Троян всіх в смуток привело; Плаксивеє з синком прощання У всіх з очей слізки тягло (Іван Котляревський, I, 1952, 233); Не знати, куди (де) подітися від смутку див. подітися; Пересумувати смуток див. пересумувати; Смуток обіймає (обіймав, обійняв, облягає, облягав, обліг, охоплює, охоплював, охопив і т. ін.) кого, що; Смуток находить (найшов, налягає, наліг і т. ін.) на кого — що — хтось стає сумним, засмучується. Звісно, чоловік і в щасті, то часом смуток обіймав (Марко Вовчок, I, 1955, 260); Голова ваша похилилася, смуток облягав душу, нерадісні думки почали за серце щипати (Панас Мирний, IV, 1955, 312); Тимко.. проводжав даленіючі косинці журавлів, і тихий смуток облягав його серце (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 11); Смуток все більше охоплював Данька (Олесь Гончар, II, 1959, 146); Смуток стоїть (залягає і т. ін.) де — невеселий настрій панує де-небудь; У смутку — огорнений сумом. Прийшла до нас Маруся. Сидимо усі тихо собі у смутку (Марко Вовчок, I, 1955, 222).

2. Сумний, зажурений вираз (очей, обличчя і т. ін.). Сидить [жінка] над книжкою, але не читає, ..на змарнілому обличчі смуток (Леся Українка, III, 1952, 591); Ми вдвох ішли й не говорили, Ти вся засніжена була, Сніжинки грали і зоріли Над смутком тихого чола (Максим Рильський, I, 1960, 125).
До [синього] смутку — дуже багато, сила-силенна. Роботи набралося до смутку (Степан Васильченко, Вибр., 1950, 108); — Нехай ласкавий пан тримав в своїй економії кілька чеченців,.. бо роботи було до синього смутку, а наймити гуляли в лісах (Михайло Стельмах, I, 1962, 639).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 420.

Коментарі (0)