в означеннях
Тлумачення, значення слова «Снувати»:

СНУВАТИ, сную, снуєш, недок.

1. перех. Готувати основу для ткання; перемотувати необхідну для основи кількість ниток з котушок на один великий вал. Десь під кінець зими батько вносив у хату оснівницю, і мати починала снувати основу (Василь Минко, Моя Минківка, 1962, 57);  * Образно. Він підіймає голову і крізь листву бачить, як мружиться місяць, снує.. над селом свою волотисту основу (Михайло Стельмах, II, 1962, 104);
//  Намотувати (пряжу на мотовило). Христя снувала на мотовило найтоншу пряжу з шпульки, одлічувала чисниці (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 243).

2. перех. Переплітаючи нитки, волокна і т. ін., з'єднуючи їх, виготовляти щось;
//  Виділяючи клейку рідину, утворювати павутину (про павуків та інших членистоногих тварин). Павуки снували павутиння, комарі дзижчали, мошка хмарами носилась (Панас Мирний, IV, 1955, 14); Снуючи своє павутиння, павук попервах прикріплює першу волокнину.. до трав'яного стебла, гілки або іншої «точки опори» (Наука і життя, 12, 1965, 50).
Снувати павутиння див. павутиння.

3. перех., перен. Створювати, плекати щось у своїй уяві. Старий батько під голос їх [доччиних] пісень.. снував рожеві плани (Іван Франко, III, 1950, 60); Люди думали про своє, вони снували надії на ліпші часи (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 22).
Снувати думки (думку) — думати (перев. слухаючи щось). Трамвай злегка похитувало,.. кожен пасажир снував свої думки (Олесь Донченко, II, 1956, 100); Сергій прислухався до сумної мелодії,.. снував якісь думки (Григорій Епік, Тв., 1958, 281).

4. неперех., розм. Поспішно рухатися в різних напрямках, назад і вперед. По рейках в усі боки снують поїзди, вантажені вугіллям, рудою (Андрій Головко, II, 1957, 228); Між залізничним вокзалом і центром міста продовжували снувати веселі автобуси (Степан Чорнобривець, Красиві люди, 1961, 26); Заклопотано снували бджоли (Ярослав Гримайло, Син.., 1950, 31);
//  Рухатися назад і вперед, прокладаючи основу (про ткацький човник). Снують скрізь човники... Гуркотять верстати... (Павло Тичина, II, 1957, 262);
//  Ходити без певної мети, без визначеного напрямку; никати. Я снував по покоях, мов неприкаяний, не знаючи, що робити, за що взятися (Іван Франко, IV, 1950, 299); Якийсь час снував [Лукан] по двору, заглядаючи в усі куточки (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 77);
//  Швидко рухати чим-небудь. Бігав [Іван Іванович] від озера до озера, снував гарячково спінінгом, а риба не брала (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 42).

5. неперех., перен. Переміщатися в просторі (про хмари, дим і т. ін.). Снували, клубочились над принишклою Вербівкою сірі, холодні хмари (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 181); По вулиці ще снувала ранкова мла (Олесь Донченко, V, 1957, 541); За рікою вже снують тумани, Хвилі шум доноситься з Дніпра (Олекса Ющенко, Люди.., 1959, 204).

6. неперех., перен. Безперервно виникати в уяві у великій кількості (про думки, мрії і т. ін.); роїтися. Чари літнього вечора так пестять Галю, молоді думки снують у її голові (Панас Мирний, IV, 1955, 152); Кочубей ішов знайомими вулицями, а в голові снували згадки... (Микола Зарудний, Світло, 1961, 39); Стара Хмеличка зітхає і знову схиляється над рядком,.. а в голові снують думки — про дочок і онуку (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 235);
//  Поставати в уяві. В голові [Павла] снували плани, один кращий від другого (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 35).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 429.

Коментарі (0)