в означеннях
Тлумачення, значення слова «Собор»:

СОБО́Р, у, чол.

1. У дореволюційній Росії — збори урядових або виборних осіб для розгляду й розв'язання питань організації, управління і т. ін. Для обговорення в присутності царя найважливіших державних справ у Москві періодично почали скликати Земські собори, що складались з представників духовенства, бояр, дворян і купців (Історія СРСР, I, 1957, 113);
//  Збори, з'їзд представників духовенства християнської церкви. Через два місяці редактор журналу «Безвірний» .. читав-перечитував постанови церковного собору (Василь Еллан, II, 1958, 35); У березні 1946 на Львівському соборі віруючі уніати порвали з папським Римом і возз'єдналися з православною церквою (Літературна Україна, 12.VII 1968, 3).
Стоглавий собор див. стоглавий.

2. заст. Зібрання великої кількості людей в одному місці для розваги, відпочинку і т. ін. Мені тут [у Владаї] не скучно, а вчора то й зовсім весело було, був тут собор, багато людей, танцювали.. на страшенній спеці на горі, грали, співали, варили страву (Леся Українка, V, 1956, 150); — От, — крикне пані, — який собор! Аби я з двора, то й не питай роботи! (Марко Вовчок, I, 1955, 264);
//  у знач. присл. собором. Разом, спільно. Собором і чорта поборем (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 160).

3. Головна чи велика церква міста; головна церква в монастирі. Бучні та пишні були по Гамзі похорони. Не в своїй церкві намірились правити їх, а в городі, в соборі (Панас Мирний, IV, 1955, 202); — Чи на весіллі в соборі, чи на похоронах якогось багача хор наш виступав — завжди свіжа копійка у мене в кишенях бряжчала (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 86); Одним з шедеврів архітектурного мистецтва древньої Русі в Софійський собор у Києві (Історія УРСР, I, 1953, 82).
Кафедральний собор див. кафедральний.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 433.

Коментарі (0)