в означеннях
Тлумачення, значення слова «Сповідник»:

СПОВІ́ДНИК, а, чол.

1. Священик, який слухає сповідь; духівник. [Зон я:] Уперше в житті потребую я сповідника (Ольга Кобилянська, II, 1956, 321);
//  Людина, якій відверто признаються у чомусь, повіряють заповітні думки і т. ін. — Я й перед вами, тату, сповідаюся в цій хвилині. Ви для мене гідний сповідник (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 145).

2. Особа, що прийшла на сповідь до священика. Хоч впівголоса перемовляються сповідник і отець духівник, але прихожанам, що стоять неподалік, добре чути всю розмову (Михайло Стельмах, I, 1962, 188).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 550.

Коментарі (0)