СПИ́СНИК, а, чол., іст. У давнину — воїн, озброєний списом. Зображення сарматських списників, піших і кінних, збереглися на рельєфі Тріфона з Танаїса (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 227).
СПИ́СНИК, а, чол., іст. У давнину — воїн, озброєний списом. Зображення сарматських списників, піших і кінних, збереглися на рельєфі Тріфона з Танаїса (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 227).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 510.