в означеннях
Тлумачення, значення слова «Староста»:

СТА́РОСТА, и, чол.

1. На Україні, в Польщі та в Литовському князівстві (у XV—XVIII ст.) — керівник місцевого міського чи сільського управління або самоврядування; війт. Ввечері прибули старости з Прилук та з Лохвиці і принесли князеві нову неприємну звістку, що по лісах, по дібровах збираються якісь гультяї, не то козаки, не то селяни (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 144); Староста черкаський і канівський Дашкевич просив у великого князя литовського осібної організації для козаків, але не дано (Леся Українка, VIII, 1965, 251); Тоді-бо дійшло безладдя в Польщі до того, що робив усякий староста, усякий ротмістр, усякий значний чоловік, що йому в божевільну голову прийде, а найбільш із народом неоружним, з міщанами і хліборобами, котрі не мали жодного способу супротив його стати (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 51).

2. У Західній Україні (до 1939 року) — начальник, голова повіту. При обіді директор сказав своїм дітям, що має намір виїхати на який час до доньки, що була замужем за старостою (Осип Маковей, Вибр., 1956, 385); Війт доніс до старости, що Коваленко побудував на громадській толоці нову хату та що повинен платити податок (Лесь Мартович, Тв., 1954, 176).

3. У царській Росії — голова сільської громади. В нашого старости три радості: корова здохла, хата згоріла та жінка вмерла (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 133); Він звелів одвести бурлак до тюрми, а на суд привести того старосту й писаря, що видавали пашпорти [бурлакам] (Нечуй-Левицький, II, 1956, 253); Часом збирались гості. Холодком, в свято, приходив Скоробагатько Максим, староста сільський, якого дражнили «вовчком», і тесть Підпари, Гаврило (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 52); Довідався Семен, що батько його все своє життя обсівав мізерний шмат землі, який врізався клином у десятини сільського старости (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 30).

4. Виборна або призначена особа для ведення справ якого-небудь громадського колективу, товариства і т. ін. Люди казали, що церковний староста з одних недогарків [свічок] нажив казан грошви (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 14); За кілька днів німці [фашисти] наставили старого Кажана старостою (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 43);
//  У середніх та вищих учбових закладах — призначена чи обрана особа, що очолює клас, курс, групу і т. ін. Ліда вчиться дуже добре, і її обрали старостою класу (Олександр Копиленко, Вибр., 1953, 463).

5. Особа, що сватає жениха нареченій або наречену женихові. Просив Пархім Остапа, щоб пішов за нього старостою до Хіврі (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 487); Старости.. уговорювали.. Сикліту Британову віддавати дочку за Василя Мітлу (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 36); Одної неділі сидимо ми собі, аж тут і старости на подвір'я (Юрій Федькович, Буковина, 1950, 139); Молодих запрошують до хати. У ній вступає в свої права весільний староста (Народна творчість та етнографія, 6, 1967, 45).
 Засилати (заслати, присилати, прислати, слати і т. ін.) старостів — посилати старостів до дівчини, жінки або її батьків, просячи згоди на шлюб; свататися. Сказала Настя, стоячи під яблунею: — Піду за тебе, присилай старостів! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 24); Через те, що в них була тільки латка землі, ніхто довго не слав старостів [по Марійки] (Михайло Стельмах, II, 1962, 20); Перев'язувати (перев'язати) старостів див. перев'язувати; Сідайте (сідай, сядьте, сядь), щоб старости сідали див. сідати.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 662.

Коментарі (1)