в означеннях
Тлумачення, значення слова «Стьожка»:

СТЬО́ЖКА, и, жін.

1. Вузька смуга тканини, що використовується як прикраса, для оздоблення і т. ін. Діти.. стали хвалитись Обновами. Тому к святкам З лиштвою пошили Сорочечку. А тій стьожку, Тій стрічку купили (Тарас Шевченко, II, 1953, 197); У неділю.. уподовж дороги гуля міщанство: дівчата у стрічках, у стьожках, молодиці у парчевих очіпках (Олекса Стороженко, I, 1957, 76); Стьожками квітчали [улани] гриви кінські, оздоблювали сідла (Дмитро Бедзик, Студені Води, 1959, 22);  * У порівняннях. Іноді ярок підходив близько до тину, і стежка, мов стьожка, збігала через самий яр і вела на другий бік (Панас Мирний, I, 1954, 246); Під аеропланом лежить сірою стьожкою бруківка із Чорнобиля на Київ (Петро Панч, В дорозі, 1959, 240);
//  Вузька смуга чого-небудь. Всю ніч солдати перев'язували поранених товаришів, рвучи на стьожки свої сорочки (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 152); Хлопчина, посміхаючись, хутко роздирав на стьожки матерію, обмотував нею стовпи й перила на вишці (Олесь Донченко, VI, 1957, 87); Велике вікно перукарні заклеєно навхрест газетними стьожками (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 305);  * У порівняннях. Кірхнер зводить кущуваті брови вгору, і його тонкі, мов дві гумові стьожки, синюваті губи розтягуються в улесливій усмішці (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 155).

2. Смужка шовкової тканини певного кольору й розміру, яку носять замість відповідного ордена чи медалі. Чотири червоні стьожки, пришиті на гімнастьорці, яскраво підтверджували, що на війні він чесно виконував обов'язки воїна і громадянина (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 20).

3. чого, яка, перен. Те, що тягнеться або видніється вузькою довгою смугою (про річку, дорогу і т. ін.). Перед ним лежало поле.., покраяне вузькими стьожками строкатих нив (Дмитро Бедзик, Украдені гори, 1969, 140); Між дерев майнула хата, вкрита очеретом, а ліворуч блиснула синя стьожка ріки (Олесь Донченко, Секрет, 1947, 39); На стьожці неба угорі Зірки .. Горять опаловим вогнем (Любов Забашта, Вибр., 1958, 166);
//  Люди, машини і т. ін., вишикувані в одну шеренгу, лінію;
//  у знач. присл. стьожкою. У формі шеренги, лінії. Воєвода їде попереду, трохи оддалік десять охоронців, а військо позаду, розтяглося стьожкою (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 122);
//  Ряд висаджених рослин. Тут були незнані породи яблунь, вишень, слив, по боках доріжок смужки шовкової трави, за нею — стьожки квітів, які вбирали очі, а пахощі забивали дух (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 32).

4. перен., розм. Вузький потік рідини, газу, пари і т. ін.; цівка, струмінь. Самовар пускає вгору кучеряву стьожку пари (Натан Рибак, Що сталося.., 1947, 72);
//  у знач. присл. стьожкою. Таким потоком. Івася неначе що кинуло, він підвівся і, наливаючись кров'ю, почав рвати, кривава піна тяглася довгою стьожкою з його рота (Панас Мирний, I, 1954, 306).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 813.

Коментарі (0)