в означеннях
Тлумачення, значення слова «Страховище»:

СТРАХО́ВИЩЕ, а, сер., розм.

1. Фантастична істота незвичайного, страшного вигляду; страхіття. Із темряви вирізувалися розпливчасті контури страховищ, чорних, волосатих (Степан Васильченко, I, 1959, 310); Розмова про страхіття нагнала трохи страху на паннів [панн] і паній.. Пані Високій здавалось, що от-от якесь страховище з рогами просуне руку через виноград (Нечуй-Левицький, I, 1956, 461); Співають, сміються, а я не сміюсь, А я ще примар і страховищ боюсь... (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 283); Раптом виросло перед нею страховище — звір не звір, людина не людина, хоча й на двох ногах, та голова кругла, як куля (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 64);  * У порівняннях. Перед нею проносилося все те, що вона бачила по шляху, все те ставало перед її очима, як страховище яке з тисячами голів (Панас Мирний, I, 1954, 65);
//  Тварина або людина незвичайного вигляду, ненормальних розмірів, ваги і т. ін. Страшно було дивитися, як таке страховище [бугай], наставивши роги, неслось.. за невеличким хлопчиком (Панас Мирний, I, 1949, 212); На городі показався чорний кудлатий собака. Це було справжнє страховище. Висолопивши язика і важко дихаючи від спеки, він наблизився до грядки, на якій працював Знайда (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 29);
//  Те, що вселяє кому-небудь почуття страху, лякає когось своїми діями, великою силою, потужністю і т. ін. Це були вільні, степові коні, і мотоциклетний мотор був для них найбільшим страховищем (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 679).

2. перев. мн. Розповіді, описи і т. ін. про страшні явища, випадки, ситуації тощо. Йому пригадалися ті розбійники в темнім, величезнім лісі, про котрих він малим іще тілько страховищ наслухався в бабусиних казках (Іван Франко, III, 1950, 150).

3. перев. мн. Згубні, небезпечні своїми наслідками події, факти, які наводять страх. — Одну легеню я віддав війні. А вам віддав і серце, й мозок свій, І злість свою, й легеню ту останню, І сивий сум свій, і красу любові, Яку зберіг в страховищі війни (Іван Драч, Поезії, 1967, 126).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 756.

Коментарі (0)