СТРИХ, а, чол., діал. Горище. Потім підняла [молодиця] з землі драбину й приставила до стриха. Вилізла нагору й по хвилі побачив Славко на стриху світло (Лесь Мартович, Тв., 1954, 291); У хаті поралася Ганна. Давала всьому лад. Це тут поставити, а те там, це занести на стрих, те до комори (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 37).