в означеннях
Тлумачення, значення слова «Сухар»:

СУХА́Р, я, чол.

1. Висушений шматок хліба, булки. Зароблений сухар краще краденого бублика (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 85); Кривоніс розпалив дрова, накидав в огонь картоплі, а в миску наклав чорних житніх сухарів і намочив їх у воді (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 137); Діти повитягали до хліба руки, але сухар був дуже твердий (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 200); Люди полягали на вемлю і, не підводячись, жували житні сухарі й запивали водою (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 250);  * У порівняннях. Одна тілько Килина Івановна, його сестра,.. суха як сухар, жовта як стигле жито,.. не боялася Кирила Івановича (Панас Мирний, I, 1954, 148); Олеся покуштувала м'яса: м'ясо було засушене, як сухар (Нечуй-Левицький, III, 1956, 95);
//  Рід сухого печива. Ванільні сухарі.
 Зсихатися (зсохнутися) на сухар — дуже висушуватися. — Положили [хлопці] торбу якраз на сонці — хлібна сухар зісохся! — сказав він (Панас Мирний, IV, 1955, 21).
Перепався (перепалася) на сухар див. перепадатися.

2. перен., розм. Худа, сухорлява людина. — Мене й то повалили, а що б з тебе, сухаря, було? (Олесь Гончар, III, 1959, 252).

3. перен., розм. Бездушна, черства, педантична людина. Полковник Шумаков не був анітрохи військовим сухарем, та щодо законів ведення війни дотримувався поглядів, характерних саме для людини, вихованої в тиші військових штабів та оперативних відділів (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 46).
Сухар сухарем — дуже черства людина. Чудно було Жені: сухар сухарем.., ладний зняти медсестру з чергування за одну-єдину неточність у відповіді (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 99).

4. спец. Назва деяких допоміжних проміжних деталей у механізмах і вузлах машин. Синхронізатор складається з.. двох бронзових.. кілець, трьох.. сухарів з фіксуючими кульками і пружинами (Підручник шофера.., 1960, 209).

5. діал. Сухе дерево (на корені). Насамперед підореться [хазяїн] під саме дерево, оборе його довкола, ще й сокирою в землі попідрубує грубе коріння, так що дерево через рік усхне.. Потім по кількох літах сухаря або вітрець повалить, або й сам господар зітне (Іван Франко, III, 1950, 79); Потім витягали [опришки] цілий сухар з корінням, ставили сторчака на камінь, чекали ночі й запалювали (Гнат Хоткевич, II, 1966, 160).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 863.

Коментарі (0)