СВАТ 1, а, чол.
1. Людина, яка за дорученням того,
хто хоче одружитися, або його рідних, сватає обрану
особу; староста у весільному обряді. Латин, дочка,
стара Амата Щодень від Турна ждали свата (Іван Котляревський,
I, 1952, 166); — Приїхав я до тебе, Гризельдо, за свата.
Сватає тебе князь Єремія (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 62); Уже
шістнадцятий годок минає Олесі, вже й свати почали в
хату навертатись (Марко Вовчок, I, 1955, 21); Розповіла
[Катерина], що були свати сьогодні. Дмитро аж похолов.
— Хто?.. Від кого? (Гнат Хоткевич, II, 1966, 84);
// Людина,
що часто й охоче виконує такі доручення. Йому й
байдужеу хто на возі... Коли зближається — аж то
Кіндрат. Всесвітній кум і сват (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 49).
Засилати (заслати, посилати, послати, слати і т. ін.)
сватів — те саме, що Засилати (заслати) старостів
(див. засилати). Гарні в колгоспі дівчата, Будем
весілля гуляти, Хлопці, ви часу не гайте, Також сватів
засилайте (Любов Забашта, Квіт.., 1960, 97); Звичаю посилати
сватів тепер майже не дотримуються — молоді люди,
які вирішили одружитися, обходяться без їхніх послуг
(Народна творчість та етнографія, 6, 1968, 47); Отож послав Михайло
сватів; дівчата вже в дружки прибираються та міркують,
яке-то весілля в Наталі буде (Марко Вовчок, I, 1955,
96); Присилати (прислати) сватів див. присилати.
2. Батько або родич одного з подружжя щодо батьків
або родичів другого. Остап Колодій,.. — він родич
Денисові, чи то так — сват, бо за його брата Зінька
віддав свою дочку Гаїнку (Борис Грінченко, II, 1963, 314); «Що ти за
батько, коли скрині дочці не придбав?» — в думці корила
[Параска] свата — Сергія Сніжка (Костянтин Гордієнко, II, 1959,
221); * Образно. Я бідний, безталанний: Степ широкий
— то ж мій сват, Шабля, люлька — вся родина,
Сивий коник — то ж мій брат (Українські народні ліричні пісні, 1958,
490);
// свати, ів, мн. Батьки одного з подружжя. Він
натякнув невістці, що добре було б, якби свати
приїхали на гостювання (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 225).
♦ Кум королю і сват міністру — людина, що поводиться
підкреслено незалежно, бундючно; Ні (ані)
сват, ні (ані) брат кому — зовсім чужа людина.
Він не був їм ані сват, ані брат, лишень сидів з
ними через город (Василь Стефаник, I, 1949, 115).
3. перен., розм. Людина, що посилено пропонує когось
на якусь посаду, умовляє взятися за якусь справу.
Везуть Мацепуру в районній машині. «Районні свати»,
проявивши турботу, Везуть, щоб засватать на іншу
роботу! (Степан Олійник, Вибр., 1959, 256).
♦ Бути сватами (часто у формі майбутнього часу
Будемо сватами) — домовлятися з ким-небудь щодо
влаштування когось на якусь роботу, щодо ціни під
час торгування тощо. Наймай [Гафійку], коли люди
трапляються. Завтра ж одвезеш в Ямище до економа..
Що ж, будемо сватами? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 17); — Ну,
скинь іще п'ятірку, то й будемо сватами. — Циган одразу
щиросердно посмутнів (Михайло Стельмах, I, 1962, 497); —
Корову ми купимо. Нам не для молока, а на заріз. Отож
кажіть ділом і будемо сватами (Радянська Україна, 27.I 1963,
3).