в означеннях
Тлумачення, значення слова «Світилка»:

СВІТИ́ЛКА, и, жін. Дівчина, що виконує обряд тримання меча й свічки на весіллі. — Що весілля, доню моя? А де ж твоя пара? Де світилки з друженьками, Старости, бояре? (Тарас Шевченко, I, 1963, 25); Став боярин, старша дружка і світилка стала, Шаблю й тройцю восковую у руках держала (Українські поети-романтики.., 1968, 560); Князь із молодою княгинею сидять високо на тому возі, а навкруги свахи, дружки, світилка з мечем і музики (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 267); Дружки й світилки, як побачили Оксаниного судженого, оплакували товаришку та більше сумних пісень співали, ніж весільних (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 35);  * У порівняннях. Зі щебетом налетіли з-за бараку дівчата у вінках, обступили Ганну, розглядаючи її, мов весільні світилки молоду (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 246).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 88.

Коментарі (0)