в означеннях
Тлумачення, значення слова «Таємниця»:

ТАЄМНИ́ЦЯ, і, жін.

1. Те, що приховується від інших, відоме не всім; секрет. — Не тілько бабські таємниці мені відомі, а часом і про поліцейські заходи догадуємося... (Панас Мирний, IV, 1955, 366); «Треба одружити Йона восени», — поклав він [мош-Костаки], а що замір його не був таємницею, то Йон хутко довідався про батькову волю (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 246);
//  Те, що не підлягає розголошенню. Сашко був свідомий того, що таке партійна таємниця, і вмів не довіряти безоглядно навіть батькові рідному, коли йшлося про революцію (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 439);
//  чого та з означ. Відомості, знання про щось, способи досягнення чого-небудь, невідомі іншим. Я знав уже всі таємниці кіновиробництва ще до мого приїзду на фабрику (Юрій Яновський, II, 1958, 18); Процес поетичної творчості в складним і багатогранним, і кожен поет мав свої творчі таємниці (Радянське літературознавство, 2, 1965, 14). Видавати (видати, викривати, викрити) таємницю — виказувати комусь те, що не підлягає розголошенню. Не боячись вогню і криці, хай навіть прийде смерті жах, — ніхто не видасть таємниці і чесно пройде грізний шлях (Володимир Сосюра, II, 1958, 485); Йому [посередникові] дозволяється дати пораду, але ні в якому разі не заступати ініціативи когось з командирів і не викривати жодної таємниці супротивної сторони (Микола Трублаїні, I, 1955, 66); Військова таємниця — відомості про військові дії, плани тощо, які не підлягають розголошенню. — Тільки про це нікому нічичирк, — суворо попереджує Хома. — Наша розмова з американом — це поки що військова таємниця... (Олесь Гончар, III, 1959, 387); Довіряти (довірити, звіряти, звірити) таємницю кому — зізнаватися комусь у тому, що раніше приховувалося. Христинка навіть подумати боялася, що вона кому-небудь звірить свої таємниці (Михайло Стельмах, I, 1962, 278); Зберігати (зберегти, ховати і т. ін.) таємницю; Тримати (задержувати, задержати) в таємниці — не розголошувати того, що приховується від інших. Зложили всі обітницю врочисту ховати таємницю до загину (Леся Українка, I, 1951, 187); Люба напрочуд чесно уміла зберігати таємниці (Олесь Гончар, Земля.., 1947, 78); В з бригадира тверду й непорушну обіцянку тримати все, що він скаже, в таємниці (Юрій Яновський, II, 1954, 103); [Мекдугел:] Якщо ви погодитесь задержати в таємниці ваше відкриття, ви одержите 150 тисяч доларів (Мирослав Ірчан, I, 1958, 237); Не є таємницею для кого, кому — комусь відомо. Правда, нікому з «товариства» не було таємницею, що брати Калиновичі походили з низького роду (Іван Франко, VI, 1951, 202); Для нього [Врангеля] не є таємницею, чому американці так зацікавлені в цій операції: з захопленням Кубані вони сподіваються заволодіти Північним Кавказом, де найбільше зосереджено капіталовкладень їхніх монополій (Олесь Гончар, II, 1959, 318).

2. Те, що не пізнане, не стало відомим або ще не доступне пізнанню. Скільки таємниць він оповів мені Про звичаї качок, про голоси їх ріжні [різні]..! (Максим Рильський, II, 1946, 167); Школярочка іде у перший клас. Настав для дівчинки жаданий час Пізнати дивні таємниці світу (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 65); Навіть коли людський геній збагне й підкорить собі всі її [природи] таємниці, й тоді не стане вона менш прекрасною (Олександр Довженко, I, 1958, 484);
//  чого. Прихована внутрішня суть явища, предмета; прихована причина. Бо така таємниця агави: вона цвіте, щоб умерти, і умирає, щоб цвісти (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 421); Весь свій вільний час він [батько] витрачав на розгадування таємниць тих сортів скла, яких у нас до революції не вміли виробляти (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 283);
//  перен. Про що-небудь незвідане, непережите, привабливе своєю загадковістю. І страшно тут — і любо. Чорно під смереками і повно таємниць (Гнат Хоткевич, II, 1966, 317); Обоє вони саме входили в найкращу пору молодечих мрій, обоє тягнулись до якоїсь чудесної, нерозгаданої таємниці, обоє сподівалися того кохання, яке буде найкращим у світі (Михайло Стельмах, I, 1962, 130).
Покритий (укритий) таємницею — такий, про якого нічого або майже нічого не відомо; загадковий. Я любила вік лицарський. Тільки дивно, що не принци, Таємницею укриті, Не вродливі королівни Розум мій очарували (Леся Українка, I, 1951, 152).
Відкривати (відкрити, розкривати, розкрити) таємницю: а) (кому, перед ким) виказувати комусь те, що приховувалось. Одну таємницю треба вже тепер відкрити, Славко не вдав ані одного іспиту (Лесь Мартович, Тв., 1954, 236); Хотіла [Люба] ще сказати слово, ще перевірити людину. Аж тоді розкрити перед ним свої хвильні таємниці (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 53); [Катя:] Степане Івановичу, пробачте, може, я таємницю розкрила? І що в мене за язик такий скажений! (Вадим Собко, П'єси, 1958, 278); б) (чого) виявляти внутрішню суть явища, предмета. Справник Хренов почав розкривати перед професором таємницю варіння йоржової юшки (Олександр Довженко, I, 1958, 441); Лише космонавти зможуть остаточно розкрити таємниці Місяця та інших планет сонячної системи (Наука і життя, 8, 1960, 12).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 14.

Коментарі (0)