в означеннях
Тлумачення, значення слова «Терем»:

ТЕ́РЕМ, у, чол.

1. У Київській Русі та феодальній Росії — високий боярський або князівський будинок у вигляді башти; житлове приміщення в такому будинку. — Сниться, — каже він, — .. Що в моїм теремі златоверхому Лежали балки не позмикані (Панас Мирний, V, 1955, 269); Зал у теремі Ярослава оздоблений мармуром і позолотою у візантійсько-романському стилі (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 85);  * У порівняннях. Полиск оголених скель, барвисті яруси лісів, гірські виселки з вузькими й високими, як тереми, дерев'яними будинками трансільванців — все поєднувалось у картину, що вражала своєю казковою мальовничістю (Олесь Гончар, III, 1959, 173);
//  Верхня частина такого будинку, де жили (звичайно під наглядом) жінки родини боярина, князя, царя. [Дудар:] Так наче всі хочуть нагору лізти до цієї красуні, яку цар замкнув у теремі, власне, в тюрмі, на вершечку гори (Леонід Смілянський, Черв. троянда, 1955, 69); Московські царівни вели самотнє життя в палацових теремах, вони були малоосвічені й ніколи не показувались при народі (Історія СРСР, II, 1957, 6).

2. заст. Багатий поміщицький будинок. Таж то кріпак, зневажений і голий, Своєю кров'ю, потом і слізьми Скріпляв оті блискучі тереми, Де панство у шовках та в оксамитах Музик наслухувало знаменитих, У карти грало і вино пило (Максим Рильський, Марина, 1944, 94).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 85.

Коментарі (0)