в означеннях
Тлумачення, значення слова «Тім'я»:

ТІ́М'Я, род. тім'я і тімені, сер.

1. Верхня частина голови людини від лоба до потилиці. Чоботи на височенних корках пошиє, щоб не швидко зносились. Мабуть, і тім'ям неба досягає, — такі високі… (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 516); Сахно шарпнулася, удар у тім'я засліпив її і оглушив (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 86); Нічим нібито непримітний хлоп'як.., з вухами, геть віддавленими картузом, з непокірним вихром на тім'ї... (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 69);
//  розм. Волосся, що росте на цій частині голови. Виски й тім'я [Миколи] ще чорніли й лисніли, і тільки ніби білим пилом припали (Нечуй-Левицький, II, 1956, 252);
//  Частина черепа хребетних тварин між лобною і потиличною кістками; взагалі верхня частина голови будь-якої тварини. Розігнався з дуба крук Та кота по тім'ю стук! (Дмитро Білоус, Пташ. голоси, 1956, 8); На голові Чива, над дзьобом, на тім'ї кілька пір'їнок стирчали чубчиком (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 76); На тім'ї бджоли містяться троє простих маленьких очей (Бджоли, 1955, 26);
//  розм., рідко. Взагалі голова. Стань же братом, хоч одури. Скажи, що робити: Чи молитись, чи журитись, Чи тім'я розбити??! (Тарас Шевченко, I, 1963, 256); А мату з Турном я з'єднаю І сим Енея укараю, Латину ж в тім'я дур пущу (Іван Котляревський, I, 1952, 177).
 Тім'я не заросло: а) про немовлят, у яких ще не зовсім сформувалися кістки черепа і на верхній частині голови є м'яке місце; б) (жарт.) про людей, у яких нема волосся на верхній частині голови.
Битий у тім'я: а) про дуже досвідчену людину, здатну знайти вихід з найскрутнішого становища. Штефан і ткач Сидір говорили, що Крук уже битий у тім'я, цей, мовляв, вирветься і з пекла (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 373); б) про нерозумну, дурнувату людину. — А, господи, чи ти не доколиханий, чи в тім'я битий? — обурюється тітка Ликерія (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 108); Не в тім'я битий див. битий; По тім'я — дуже багато (справ, клопоту і т. ін.). Вона соромилася писати про особисті почуття, про те, як спочатку боялась смерті, а потім стало ніколи, справ було по тім'я (Юрій Яновський, II, 1954, 9).

2. перен., рідко. Верхівка гори, горба і т. ін. Одна хмара ніби впала з неба й зачепила вершок найвищої гори; друга хмара сіла на тім'я другої гори (Нечуй-Левицький, II, 1956, 389); Іван Легко йшов угору крутим плаєм,.. забирався все вище й вище, аж на самісіньке полисіле тім'я гори (Петро Колесник, Терен.., 1959, 294).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 142.

Коментарі (0)