в означеннях
Тлумачення, значення слова «Товмач»:

ТОВМА́Ч, а, чол.

1. заст. Той, хто усно перекладає з однієї мови на іншу під час бесіди, офіційних переговорів і т. ін.; перекладач. Тоді взялись за діло товмачі й писці. Озброївшись дощечками, вкритими тонким шаром воску, писці заходились питати й записувати імена купців (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 138); В'юнкий, низенький товмач.. скоромовкою переказував слова посла (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 44); Пашке з'явився у повному параді: пес, товмач, кийок і заздалегідь розстебнута кобура парабелума (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 93); Великий князь московський Іван Васильович у 1496 р. спорядив до датського короля посольство на чолі з товмачем Григорієм Істомою (Видатні вітчизняні географи.., 1954, 5).

2. Той, хто тлумачить, роз'яснює що-небудь. — Але ж я не пожежа, щоб мене гасити! Що за злочин, коли все хочеш сам, без товмачів обмізкувати! Для чого живу? Для чого житиму? Це мене цікавить (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 113).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 165.

Коментарі (0)