ТРИВО́ГА, и, жін.
1. Неспокій, збентеження,
викликані якимсь побоюванням, страхом перед чимось,
передчуттям неприємного, небезпечного. Раїса усе поглядала
туди [на небо], з тривогою думаючи, чи втечуть вони
од бурі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 308); Хоча плацдарм був уже
досить широкий і зовні становище здавалося більш-менш
нормальним, — Хому проймала дедалі гостріша
тривога. По численних, на перший погляд зовсім незначних
прикметах він визначав, що справи тут кепські
(Олесь Гончар, III, 1959, 359); Двоє крайніх вікон на третьому
поверсі зустріли Юрка чорним мовчанням. І одразу ж
холодним крилом черкнула по серцю тривога (Юрій Мушкетик,
День.., 1967, 163);
// перев. мн. Хвилювання,
переживання, що порушують душевний спокій. Дізнала
Таля теж усякі.. тривоги та радощі, та тугу, та
щастячко, невідомісінькі їй до того часу (Марко Вовчок, I, 1955,
320); Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, Виростуть
з тобою приспані тривоги (Василь Симоненко, Земне тяжіння, 1964,
8); Зося, як більшість дівчат, в стані душевної тривоги
була переконана, що коли вона любить хлопця, то й він
має неодмінно любити її (Михайло Стельмах, I, 1962, 277).
Життєві (земні, людські) тривоги — турботи,
клопоти, хвилювання, що супроводжують життя людини.
Село моє, спокою мій улюблений, Далекий від тривог
земних! (Микола Зеров, Вибр., 1966, 383); Вікові ялини й сосни
похмуро мовчали. Їм було байдуже до людських тривог
(Олесь Донченко, II, 1956, 44).
♦ Тривога душу (серце) обгортає (обгорнула) див.
обгортати.
2. Метушня, шарпанина, переполох. Закипіла по Вкраїні Страшенна тривога, Як на шляхту піднялася Сірома убога (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 307); Уранці гомін та тривога по двору. Тетянка плаче, старий Тримач без шапки ходить, розхристаний та все питає: — Де моя Катря? Де моя дитина люба? (Марко Вовчок, I, 1955, 94); Тут незабаром прилетів патруль, Знялася заметня, тривога, шуканина, І дівчину знайшли (Леся Українка, I, 1951, 115); Тривожно перебігають по ній [дарабі] гуцули… Гук, і неспокій, і тривога на дарабі. Назріває трагедія (Гнат Хоткевич, II, 1966, 324).
3. Стан, що вимагає активних дій; загроза,
небезпека. Мітинг триває. Але раптом — тривога!
Робітничі пости біля Арсеналу бачать: наближаються до
Арсеналу військові частини (Олександр Довженко, I, 1958, 51);
Перемога! Вікон маскувати вже не треба,.. коли тривога…
(Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 85); В садку з'явилася гусінь.
Тривога! (Олесь Донченко, VI, 1957, 18);
// Умовний сигнал, що
сповіщає про небезпеку, загрозу або про битву, бій.
Трубить [Турн] в ріжок! — оп'ять [знову] тривога!
Кричать, біжать, спішать якмога; Великая настала
січ! Троянці дуже славно бились, Рутульці трохи
поживились, Насилу розвела їх ніч (Іван Котляревський, I, 1952, 250);
Затрубили в труби, забили в бубни по всьому таборі.
Тривога пішла по цілому таборі (Нечуй-Левицький, VII, 1966,
236); Люди познімали з плечей торби, розташувалися
на короткий відпочинок. Раптом хтось крикнув:
«Повітря!» Деякі попадали на землю, деякі застрибали в
окопи. Тривога виявилася даремною (Григорій Тютюнник, Вир, 1964,
357).
▲ Бойова тривога див. бойовий; Повітряна тривога
див. повітряний.
♦ Бити (збити, забити, ударити, зняти, підняти
і т. ін.) тривогу: а) сповіщати умовним сигналом про
небезпеку, загрозливий стан, про нещастя де-небудь.
[Стась:] Та не чиніть паніки — будемо чекати. Ось
Олізар прийде — скаже, в чім річ. Може, справді
даром збили тривогу! (Степан Васильченко, III, 1960, 402); Федір Гичка
б'є тривогу, Калатає в рейку-дзвін!.. (Степан Олійник, Наші
знайомі, 1948, 31); Вартовий забив тривогу… Буде бій!
(Володимир Сосюра, I, 1957, 417); На світанку перекопські вартові
вдарили тривогу (Олесь Гончар, II, 1959, 81); б) усвідомлюючи
загрозу чого-небудь, закликати до певних дій, до
вжиття певних заходів. Хай колонізатор б'є тривогу —
Хитається тюремних стін граніт (Петро Дорошко, Тобі, народе..,
1959, 84); Якось випав сніг.. Забили в колгоспі тривогу.
Треба було буряки рятувати (Колгоспник України, 1, 1961, 63);
в) порушувати чийсь спокій, звичний стан; завдавати
клопоту, турбувати. Я вигадав, що заслаб, що боюся
вживати м'ясо. Підняв тривогу, мусив приймати
краплі од живота (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 364); В Генуї
переночувала, щоб не виявитись до Садовських серед ночі та не
збивати тривоги (Леся Українка, V, 1956, 419); Пробити
бойову тривогу див. пробивати.