в означеннях
Тлумачення, значення слова «Тиква»:

ТИ́КВА, и, жін.

1. (Lagenaria, Ser.). Рослина родини гарбузових.

2. Грушоподібний довгастий або плескуватий плід цієї рослини, що має дуже тверду шкірку; вирощується перев. з декоративною метою.  * У порівняннях. Він з усього розмаху цюкнув його [ведмедя] згори в голову, аж череп розколовся надвоє у мов розбита тиква (Іван Франко, VI, 1951, 14);
//  розм. Посудина для води, зроблена з такого плоду;
//  зневажл., лайл. Голова. [Степан:] А тут у тебе у цій тикві (показує на його голову) клоччя чи пір'я? (Марко Кропивницький, I, 1958, 409).

3. розм. Череп'яна посудина, подібна до глечика, з дуже вузьким горлом, у якій носять або тримають воду, вино тощо. Барильця, пляшечки, носатку, Сулії, тикви, баклажки, Все висушили [троянці] без остатку, Посуду потовкли в шматки (Іван Котляревський, I, 1952, 168); Сидить там пасічник з білою бородою, в білій сорочці, цюкає сокирою або дибає старечою ступою попід гаєм з тиквою по воду до копанки (Нечуй-Левицький, I, 1956, 154); Вони жадібно пили воду, заломивши голови й перехиливши тикви до рота (Юрій Смолич, I, 1947, 118); Пані Оборська оступилася, сіла з другого краю стола. Потім підвелася, відсунула венецьку тикву з.. угорським вином (Іван Ле, Наливайко, 1957, 212).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, . — Стор. 112.

Коментарі (0)