ВО́РОГ, а, чол.
1. Той, хто перебуває в стані ворожнечі,
боротьби з ким-небудь; недруг, супротивник. Стали
вони тяжкими ворогами. Кожен кожному робив
перешкоди, кожен кожного судив між людьми (Панас Мирний, II,
1954, 118); [Ярчук:] Є у нашого шановного Порфирія
Марковича особисті вороги чи нема? (Іван Микитенко, I, 1957,
391);
// чого. Принциповий противник чого-небудь.
Ворог всякої фрази,.. Драгоманов у своїх статтях, а
ще більше в листах до галичан.. відучував їх од пустої
фразеології (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 31).
Внутрішній ворог — той, хто заподіює шкоду
всередині країни, вороже ставиться до існуючого ладу;
Зовнішній ворог — той, хто зазіхає, нападає на країну
ззовні, порушуючи її кордони. При дружбі народів
нашої країни нам не страшні ніякі ні внутрішні, ні
зовнішні вороги (Тези про 300-річчя возз'єднання.., 1954, 28).
2. також збірн. Супротивник на війні, у воєнних діях. А тут кричать та в труби сурмлять,.. В наскок яряться вороги (Іван Котляревський, I, 1952, 233); Дав [комісар] розпорядження партизанам відтягти ворога вбік (Юрій Яновський, I, 1958, 279).
3. перен. Шкідник сільськогосподарських рослин,
лісу і т. ін. Тихович вірив у можливість боротьби з
ворогом винограду [філоксерою] (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 223);
Багато ворогів має ліс. Особливо великої шкоди завдають
йому численні шкідники (Колгоспник України, 7, 1956, 12).
♦ Не взяв його (тебе і т. ін.) ворог — те саме, що Не
взяв його (тебе і т. ін.) враг (див. враг). — Там у
Петра Лукича нова наймичка та ще, не взяв її ворог,
крижаста така... (Панас Мирний, III, 1954, 86).