в означеннях
Тлумачення, значення слова «Верхняк»:

ВЕРХНЯК, а, чол.

1. Верхнє жорно у млині.

2. Верхня частина гончарського круга, на якій формують посуд. Звичною рукою обмацував [Мамай] начиння: верхняк і спідняк, веретено і п'ятку (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 328).

3. Верхній шар ґрунту, скирти і т. ін. Трактор плазує в натузі, лемеші ріжуть густий верхняк (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 110).

4. Дека в струнному музичному інструменті (кобзі та ін.). Обмацавши ручку, спідняк та верхняк кобзи та протерши пальцем голосник од пилу.., повів [Остап] по всіх дванадцяти струнах зразу (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 64).

5. діал. Металева кришка люльки. Чіпка одкрив верхняк, потяг люльку, — огонь осіяв сіни (Панас Мирний, II, 1954, 226).

6. Взагалі верхня частина чого-небудь. Перший ряд ніс перед собою замість щита верхняк із стола (Іван Франко, VI, 1951, 84); На порозі став Смик. Торкнувшись верхняка одвірок [одвірків], зняв кепку (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 47); Вдержують [покрівлю] широкі стальні верхняки секцій гідрофікованого кріплення (Наука і життя, 11, 1964, 31).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 335.

Коментарі (0)